Home Події

Триває медіа-форум “Тернопільщина туристична – очима журналістів”

kilce_4Учасники медіа-форуму відвідала  хутір Манюки (Зборівський район) та ознайомилася з інфраструктурою санаторію «Барвінок».

«Барвінок» — єдиний в Україні спеціалізований офтальмологічний санаторій, який повністю оснащений апаратурою для діагностичного обстеження та проведення на сучасному рівні консервативного і хірургічного лікування органів зору (лікування хворих із патологією зору, які перебувають на диспансерному обліку й інвалідів по зору, які підлягають відновному, профілактичному лікуванню).

Санаторій розташований у мальовничій місцевості, у селі Мшанець (хутір Манюки) Зборівського району. Свіже повітря, чудовий пейзаж, прогулянки лісом, екскурсії, цікава культурно-розважальна програма, хороші побутові умови — усе це сприяє покращенню самопочуття і загального стану хворого. Потужність санаторію — 300 місць для дорослих і дітей. Лікувально–оздоровча база складається із трьох відділів: офтальмологічного, терапевтичного і реабілітаційного.

Відтак учасники медіа-форуму відвідали м. Почаїв (Кременецький район).

Почаїв – невеличке українське містечко, відоме у будь-якому куточку світу. Воно дістало визнання через ту важливу роль, яку відіграє у духовному житті християн. Історія міста пов’язана безпосередньо з історією Почаївської Свято-Успенської Лаври – монастиря, який веде своє літочислення з 1-ої половини XIII ст., у 1883 році отримав статус Лаври і був поставлений по своєму значенню в духовному житті православних в один ряд з Києво-Печерською Лаврою.

Духовне і житейське тут тісно переплетено. Лавра – невід’ємний атрибут Почаєва, його візитна картка. Як і місто для Лаври з його життєвими та соціально-культурними потребами, інфраструктурами, готовими надати різнопланові послуги численним гостям, туристам, паломникам. Незаперечним залишається факт, що Почаїв має свій, самобутній розвиток, власний непересічний шлях в історії, чітку орієнтацію на історичне майбутнє.

Ще одна зупинка – у м. Кременець. Тут мандрівники відвідали готельний комплекс «Панорама», оглядова екскурсія (Замкова гора Бона, Літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького, Єзуїтський колегіум.

Назва міста походить від слова “кремінь” – мінералу, якого багато в Кременецьких горах. Форма “Кремінець” – взагалі-то ополячений варіант старої, української назви міста – Крем‘янець. У середньовіччя Кременець вважався одним з найбільших міст Волині. В 16 ст. тут мешкало понад 6 тис. людей. Розвивалися різні ремесла, торгівля. На близькій річці Іква було збудовано кілька млинів.

З ІІ пол. 17 ст. місто почало занепадати. Єзуїти, що захопили Богоявленський монастир, у 1702 р. заснували свій колегіум.. Будівля, можливо – та не можливо, а точно – найбільша в у цьому місті – зводилася в 1731-1743 рр. за проектом архітектора Гіжицького (До речі, він же зводив Успенський собор Почаївської лаври поблизу). В його стінах у 1805 р. було відкрито відому Вищу Волинську гімназію. Незадовго до того, у 1795 р., місто стало повітовим, що сприяло його культурному і економічному розвиткові.

У 1819 р гімназію перейменовують на Кременецький ліцей. Навчалися тут переважно юні шляхтичі. За програмою ліцей прирівнювався до Віденського університету.

Кременець – батьківщина великого польського поета Юліуша Словацького (1809 –1849). Тут минуло його дитинство. Кременець не міг не увійти у творчість поета.

У Кременці на вулиці Словацького, 26, зберігся будинок, де пройшли дитячі роки Юліуша. Тепер у ньому – бібліотека, яка носить ім‘я поета.

Кременець – місто невелике, воно витягнулося вздовж однієї центральної вулиці. І парафіяльний костел, і Миколаївська церква (XVI ст.) з ошатною барочною дзвіницею (XVIII ст.), і Колегіум, і жіночий Богоявленський монастир з високою дзвіницею (1636 р.) – всі ці споруди розташовані одна за другою, майже поруч. А над містом – Замкова гора (Бона) з руїнами надбрамної вежі з арковим готичним проїздом та мурів.

Не менш цікавою була мандрівка  у смт. Вишнівець (Збаразький район) та оглядова екскурсія Вишнівецьким палацом.

Старовинне містечко (3,4 тис. жителів) в 18 км на південь від Кременця, в Збаражському районі. Відоме поселення тим, що саме тут розташовувалося родинне гніздо магнатів Вишневецьких. Саме звідси походить легендарний засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький (Байда), нащадок волинських князів Гедиміновичів і засновник Запорізької Січі. В містечку був – і є – старовинний замок, який 1720 року останній з роду Вишневецьких князь Михайло-Серватій перебудував на палац, що зберігся і до наших часів. По смерті Вишневецького у 1744 р. маєтність переходить до Мнішиків. Вони збільшують палац, роблять з нього першокласну магнатську резиденцію. Чудова картинна галерея, інтер‘єри оздоблені в стилі пізнього рококо робили палац в Вишнівцях найгарнішим на Волині. Палац знаходиться в чудовому старому парку. Зараз будівля використовується як клуб, бібліотека тощо.

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Loading...

1 коментар

Залишити коментар