Home Події

Нове “екологічне лихо” росте на Тернопіллі

6700_4Його бурхливе розповсюдження загрожує нашому здоров’ю
Величезні зарослі цієї рослини поступово окуповують усе нові й нові території. Якщо колись борщівник вважали екзотичною рослиною, про яку мало хто чув, то нині про його небезпечне сусідство знають усі. При контакті соку борщівника зі шкірою виникають сильні опіки. Суспільство надто безпечно ставиться до цього екологічно лиха, яке невідворотно наближається.
Був корм для худоби – став ворог для людей
Борщівник Сосновського, так офіційно називають цього загарбника, для України чужа рослина. Він походить із Кавказу, де місцеві жителі використовували молоде листя, ще до цвітіння, для приготування овочевих супів та борщів. Звідти й пішла ця назва. Науковці стверджують, що фотоактивні сполуки, які небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні, зникають у молодому листі при сильній термічній обробці. Але в наші краї борщівник потрапив як поживний корм для худоби. За часів Радянського Союзу комуністична влада запровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури. Про його кормову цінність співали дифірамби, публікували статті в обласних виданнях. Але недовго столичні чиновники тішилися новинкою, яку несподівано принесли у сільське господарство. Колгоспники почали бити на сполох, бо силос із борщівника хоч і виявився звичайним, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке стало непридатним для вживання. На цю тему спілкувалася з багатьма знайомими агрономами, але, на жаль, ніхто не міг підтвердити такі факти. Зате в Інтернеті знайшла спогади заслуженого агронома Республіки Татарстан Йосифа Левіна, який розповідав, що коли на фермі чоловіки вилами розкидали силос худобі – отримували опіки. Жінки, які вручну доїли корів, жалілися на свербіж та незрозумілу пекучість шкіри. Отож, чи скарги трударів, чи інші причини стали виною того, що запроваджену із почестями культуру покинули напризволяще. Це й стало тихою катастрофою. Довелося чути й таку думку, що раніше борщівник не був отруйний, а через те, що він здичавів, почав виділяти шкідливі речовини. Нині біля населених пунктів до неба здіймаються височезні товстелезні стебла цього бур’яну.
При опіках необхідно звертатися до медиків
Кожен по-своєму бореться із небезпечною рослиною, яка починає вже підбиратися до городів, садків і навіть на подвір’я. Знавці кажуть, що «вбити» її дуже важко, бо стійка до різних хімічних препаратів. Довелося почути запевняння, що коли вирізати товсте коріння на глибині 10-15 см, то борщівник зникне. Відомо, що він розмножується насінням. Тож дехто скошує до цвітіння, хоча це не сприяє знищенню, бо з такими методами боротьби рослина проживе ще десять років, а от господар може постраждати. При потраплянні соку на шкіру з’являються опіки. Як розповів завідуючий Волинським обласним опіковим центром та відділенням реконструктивно-відновлювальної хірургії Роман Трач, минулого року серед його пацієнтів було 14 осіб, які постраждали від борщівника. Серед них двоє дітей шкільного віку.
- Уже цього року на початку літа ми лікували від подібних опіків троє людей, – додає Роман Ярославович. – Дорослі косили сіно або прибирали – і на їх відкриті ділянки тіла втрапив сік. Як утворюються ці опіки, які межують з дерматитом? Сік потрапляє на тіло – і під впливом сонячного проміння утворюється почервоніння. Потім з’являються пухирі, різні за величиною. Вони наповнюються рідиною, печуть. Зазвичай опіки люди отримують удень, але проявляються вони лише надвечір. Видно набряки, підвищується температура тіла. Якщо людина звернулася вчасно і отримала адекватну терапію, немає запалення, то хворого за 5-6 днів виписують додому. Тож хочу наголосити, що не варто займатися самолікуванням. Краще звернутися до медиків. Якщо уражені невеликі ділянки тіла, можна лікуватися амбулаторно.
Зі слів лікаря зрозуміло, що із борщівником жартувати не варто. Але як здолати цю підступну рослину? Це питання переадресовую спеціалістам, які за своїми службовими обов’язками повинні «воювати» з борщівником.
Подумалося, невже проблема із борщівником з’явилася цього року? Чому лише зараз почали визначати найбільш окуповані ним місцини, піднімати це питання? На нас насувається справжнє лихо, а ми хлопаємо вухами. Чи не буде запізно, як почнемо кричати: «Гвалт»? Якщо взяти до уваги, що одна рослина дає до 20 тисяч насінин, які легко розносяться вітром на великі відстані і зберігають свою схожість багато років, то незабаром опинимося у справжніх отруйних нетрях. Щоразу, їдучи на вихідні додому в Локачинський район, вражаюся хащам борщівника поблизу Торчина. Пригадала, що на Закарпатті, Тернопільщині, Львівщині бачила не менші.  Такі неприємні картини можна спостерігати в різних куточках нашої країни. Чому ж ні чиновникам на місцях, ні столичним спеціалістам до цього нема діла?

Джерело: visnyk.lutsk.ua

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар