Home Події

За один рік Валентина Тивонюк втратила одразу трьох рідних людей

thumb_17675_news_m Рік тому в неї раптово померла мама, згодом – хресний тато, а пізніше – ще й рідний. Тож вона залишилася зовсім сама.

- Ніколи не могла подумати, що мама ось так піде, – зі слізьми на очах говорить дівчина. – Вона не хворіла навіть. Просто одного дня сіла в крісло, закрила очі і віддала Богові душу. Це стало для мене найбільшим ударом в житті. Та виявилося, що життя приготувало для мене ще більше неприємностей.

Тато, як розповідає вихованка, дуже сильно любив свою дружину. Він ніяк не міг змиритися з тим, що ніколи не побачить її та не зізнається у своїх почуттях. Від постійної журби в нього почало боліти серце. І через півроку він помер. А перед цим не стало хресного батька дівчинки.

- Я втратила усіх найрідніших людей, – каже Валя. – Родичів у мене багато, та рідних – дуже мало. Обожнюю свою прабабусю Олену Ігнатіївну. Вона не могла стати опікуном, бо їй майже 90 років і за станом здоров’я вона не може нормально піклуватися про мене. Я пам’ятаю той жахливий день, як працівники Кременецької служби у справах дітей дітей прийшли мене забирати. Вони навіть у двері не постукали. Зайшли в хату, як до себе додому, і сказали: “Збирай речі”. Моя прабабуся не розгубилася. Вона взяла ціпок і дала їм прочуханки – так не хотіла мене відпускати. Зараз я часто приїжджаю до неї в гості, у Кременець. Це – людина, якій я можу довіряти.

Окрім бабусі, у Валентини є ще двоюрідна старша сестра Валерія, яка також всіляко підтримує дівчину.

- Лєра – донька моєї тітки, – розповідає вона. – Її мама зловживає спиртним. Тому сестра ще змалечку жила зі мною, мамою та прабабцею. Ми з нею – не тільки сестри, а й найліпші подружки. Дякую Богові за те, що маю її.

Закінчивши дев’ять класів, Валентина вирішила виконати бажання мами та вступила на навчання у Кременецький педагогічний коледж.

- Мама працювала концертмейстером, вона віртуозно грала на фортепіано, бандурі та баяні, а ще чарівно співала, – додає дівчинка. – Тато був музикантом-самоучкою. У його руках гітара ставала зовсім “беззахисно”, звучання перехоплювало подих. Я також навчалася в музичній школі, закінчила клас фортепіано.Та провчившись рік у коледжі, вирішила покинути навчання. Адже зрозуміла, що, маючи за плечима освіту музиканта, я  не зароблю собі на життя. Так, я дуже люблю співати і грати на інструменті. Співати та грати в майбутньому в барі у мене немає бажання, а щоб “пробитися” на велику сцену, потрібні великі гроші, яких я не маю. Тому обрала більш перспективну професію – перукаря.

За словами дівчини, у неї непогано виходить робити іншим зачіски. Вона навіть думає над тим, аби в майбутньому відкрити салон краси.

- Хочу добитися успіху в житті, аби втерти носа деяким своїм родичам, – каже вона. – Адже в складний період життя, коли я фактично залишилася сама, деякі із них могли оформити опікунство, однак просто вирішили позбутися мене. Мовляв, їм зайвий рот у хаті не потрібен.

Як би там не було, Валентина дуже рада, що потрапила в найкращий в області дитячий будинок. Тут вона і справді почувається, як удома. Усі діти – наче одна велика родина, де кожен один одному – і брат, і сестра. Окрім того, вихователі й директор дуже доброзичливі і справді піклуються про всіх вихованців.

- Мені навіть страшно подумати, як живуть діти в інших закладах, – каже вона. – У той час, як вони бідують, ми маємо все – і гарний одяг, і смачну їжу, і батьківське піклування.

Валя із задоволенням збирається на відпочинок у Карпати. Оскільки в дівчини хворе серце, свіже гірське повітря їй не завадить.

- Я намагаюся не нервуватися через дрібниці, – каже вона. – Кожні півроку обов’язково проходжу медогляд. Намагаюся ловити кожну мить життя, бо воно, на жаль, таке коротке…

Пісня, присвячена мамі

Слова Валентини Тивонюк

Навіщо, мамо, ти пішла?

На кого ти мене залишила?

Пробач мене за всі гріхи

Не буде більше щастя у моїй душі,

Не буде більше твоїх теплих слів.

Тепер я бачу тільки уві сні,

Матусю рідненька моя,

Люблю тебе я більше за життя.

Приспів

Мамо, мамо, мамо,

Ти тепер так далеко,

Коли я засинаю, я думаю про тебе.

Мамо, мамо, мамо,

Ти мій ангел-хранитель,

Візьми мене за руку

І знай, що ти найкраща із людей.

Щасливою я була,

Коли ти для всіх жила,

Дарувала радість і добро,

Як добре, мамо, нам удвох було.

Приспів.
Джерело: 20 хвилин

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар