Home Події

Перед смертю сина матері приснився віщий сон

x300Велике горе спіткало родину Чабанів із села Залісці Збаразького району. 27 липня батьки поховали свого сина, 26-річного Андрія Чабана, який загинув від ворожої кулі, що пройшла над захисною пластиною бронежилета і вразила легені. Сталося це у зоні АТО біля Первомайська Луганської області.

– У зоні антитерористичної операції Андрій був приблизно два місяці. Він служив на контрактній основі у Хмельницькому, в військовій частині спецпризначення і на той момент уже уклав третю угоду про продовження служби. Звідти й поїхав на Схід, – розповіла секретар Залісецької сільської ради Галина Василівна.

Зінаїда Іванівна, мати загиблого героя, до останнього не вірила у смерть сина. Все сподівалася, що сталася жахлива помилка і загинув не він, аж поки не привезли домовину.
Переповнена болем та відчаєм і його наречена Тетяна:

– З 25 березня до 9 червня Андрій разом з бригадою перебував у Херсоні. Після того, перед відправкою в зону АТО, мав декілька днів відпустки. Коли повертався додому, нікого не попередив – хотів зробити мені сюрприз. Він приїхав о 4-ій годині ранку з величезним букетом троянд, який я не могла обійняти обома руками. Я ще запитала: “Четверта година ранку. Звідки троянди?” Він відповів, що для мене все, що завгодно. Ми з Андрієм прожили разом майже три роки. Дбав про мене і мого синочка, був готовий витратити останнє для того, щоб мені й Ігорчикові було добре. Він був золотою людиною. Як тепер мені жити без нього, із таким болем? Не можу змиритися, що Андрія немає. Але мушу триматися, бо в мене маленький синочок…

За місяць до загибелі Андрія його мамі приснився сон, що стривожив всіх своєю незвичністю. Зінаїді Іванівні наснилося, що начебто з боку Почаєва суне клубками густий дим, а з нього на хоругві виступає лик Божої Матері. Зінаїда Іванівна уві сні скинула догори руки, палко прохаючи: «Матір Божа, спаси нас!» Щось було в цьому сні віще.

Востаннє Тетяна розмовляла з Андрієм 23 липня. Він попросив купити дві книги – «До зустрічі в раю» Сергія Дишева і «Поле бою — Україна: зламаний тризубець». Того вечора він говорив дуже тихо і сказав: «Танюшко, не дзвони більше, щоб мене не побачили, бо телефон світиться. Завтра вранці все тобі розповім».

Наступного дня зв’язок з ним був відсутній. Як з’ясувалося згодом, 24 липня у складі групи з шістьох бійців Андрій пішов у розвідку. На дорозі помітили підозрілий бус, спостерігали за ним. Підібравшись ближче, побачили всередині ПЗРК. Стало зрозуміло, що перед ними – сепаратисти, і командир дав наказ відкрити вогонь. Сепаратисти почали стріляти у відповідь із різних видів зброї. Сили були нерівні. Відступаючи, наші втратили Андрія, двох бійців із Вінниці і ще одного з Ізяслава…

Джерело: Тернопільська газета

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар