Коротенька правда про наших хлопців в зоні АТО

Пишу про чоловіка моєї співробітниці, який приймає участь в АТО і розказує, про те, що в них ТАМ відбувається. Він один з тих, кого зараз відпустили на відпочинок додому.

Отже “Сидимо ми по команді у засідці на мушці у російських танків. Просимо командира дати можливість відповідно реагувати на ворога, а командування забороняє стріляти. Танки прочесали територію, віддалилися на певну відстань, а тоді наше командування дає команду стріляти…… А тепер уже в кого???? Куди стріляти, коли ворог уже не в зоні досяжності? А на другий день нас бомблять!!!!! Незнаю, як я вижив, але недалеко від мене пацанятко лежить… Руки, ноги відірвані, голова розполовинена, на грудях живого місця нема і він ще зміг вимовити – ХЛОПЦІ, ВРЯТУЙТЕ МЕНЕ, Я ХОЧУ ЖИТИ!!!! і помер.

Приїжджає потім до нас високе командування і говорить – ВЫ ЕЩЕ ЖИВЫ? ВАС УЖЕ НЕ ДОЛЖНО БЫЛО БЫТЬ!!! Тобто нас відправили на знищення. Коли нас бомблять, ми рахуємо скільки ударів. Коли лунає сороковий – це останній з боєвої машини, появляється надія, що ми ще трохи поживемо. Коли бувають спокійні хвилини, ми, щоб відволіктися від війни уявляємо собі жінок, стараємося думати про щось приємне, але все одно не виходить. Ми за три місяці в зоні АТО намолилися на 5 років вперед… Хочеться жити.

Зараз така спека, а у нас води нема, не те, що їжі. Шукаємо калюжу, щоб хоч губи змочити. Зато, перед приїздом генерала приїжджають машини з водою мити техніку. Щоб поїсти ходимо в села навколишні. Люди дають те, що мають… Хто молоко, хто картоплю, хто що може, по при те, що в зв”язку з нинішніми подіями і в самих харчу не густо. Найбільше дратує те, що наше високе командування бездійствує.

Багато є таких моментів, яких можна було б і не допустити. Те, що по телевізору віщають, що десь там загибло 10 бійців АТО, там 19 – це нагла брехня. СОТНІ!!!! про яких ніхто незнає. Запитуємо в командування, чи буде якась матеріальна допомога нашим сім”ям, поки ми на війні, а нам відповідь – НЕТ КОНЕЧНО, ВЫ ЖЕ ДОБРОВОЛЬЦЫ, ВАС НИКТО НЕ ЗАСТАВЛЯЛ!!!!! Ми коли їхали додому дуже вразило те, як нас люди зустрічали. З квітами, сльозами і словами вдячності. Ми і самі плакали”. Дружина нашого героя розказує “Додому приїхав сильно схуд, малий син не відходив від нього.

Чоловік пригнічений, замість того, щоб мені вділити увагу після такої розлуки, він напився горілки, щоб забутися по при те, що не вживає спиртне. Роздягнувся помитися, а в нього все тіло чорне від в”ївшогося бруду. Бували моменти, коли можна було помитися, але не часті. Син дуже просився спати з татком, але він ліг вже за звичкою на підлогу, з малим побоявся спати, щоб зі сну, щось дитині не заподіяти.

По телевізору Їм обітцяли 18 днів відпустки, а насправді дали 7 днів. Хлопці хочуть встигнути відвідати могили своїх загиблих побратимів, трошки вділити часу сім”ї і знову в ПЕКЛО!!! А що дальше? Невідомо. Ось я і закінчив коротеньку розповідь про те, як дбає про українців наша влада і як нас обманює. Мене це так вразило, що я неможу мовчати. Робіть перепост, щоб люди знали, що доводиться переживати нашим захисникам. А самі наші бійці кажуть “ВІЙНА БУДЕ ПРОДОВЖУВАТИСЯ ДО ТИХ ПІР, ПОКИ ВИГІДНО НАААШІЙ ВЛАДІ!!!!!!І”

Джерело: Від Тарнополя до Тернополя