Офіцери тернопільського батальйону жорстоко побили солдатів на Херсонщині

Публікація нашого тижневика від 20 серпня «Тернопільського комбата Ігоря Ларіна звинувачують у знущаннях над військовими!» набула значного резонансу. Більшість читачів підтримали журналістів, адже у такий важкий для країни час, коли майже кожен українець, як може, допомагає війську, неприпустимо, щоби військове керівництво дозволяло собі посягання на честь вояка. Адже після знущань і погроз офіцерів солдати просто бояться іти з ними в бій, щоб не отримати пострілу в спину… Ці слова, сказані потерпілими із попередньої публікації, повторюють й інші вояки тернопільського батальйону, які один за одним приходять і телефонують до нашої редакції в пошуках захисту і порятунку.

Підполковника міліції відправили до… божевільні!

Здається, наша публікація підштовхнула до рішучіших дій тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Руслана Куляша. Окрім внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за фактом незаконного позбавлення волі військовослужбовців тернопільського батальйону, ним до ЄРДР також внесено відомості за фактом спричинення начальником відділу військової контррозвідки УСБУ в Тернопільській області, полковником О. Шевченком легких тілесних ушкоджень старшому лейтенанту Віталієві Гуменному.

На даний час щодо цих двох справ іде досудове розслідування кримінального правопорушення. Наша редакція триматиме на контролі, як спрацює спецпрокуратура: чи винні отримають заслужене покарання, а чи справу тихенько з часом спустять на «гальмах». Адже від цього залежатиме майбутнє наших солдатів, які, йдучи до війська, повинні бути впевнені у своєму захисті від беззаконня.

А тим часом цього тижня про «подвиги» Ларіна і компанії нашим журналістам розповіли й інші військовослужбовці батальйону.

Підполковник міліції, а нині рядовий в/ч ВО122 Ігор Длугош, прослуживши майже 15 років у міліції та активно бравши участь у революції Гідності, зустрів неадекватне ставлення до себе саме у тернопільському батальйоні.

– 19 квітня я був призваний по мобілізації у ЗСУ Тернопільським об’єднаним міським комісаріатом без проходження медичного огляду, хоча свого часу був звільнений з органів через гіпертонічну хворобу, – розповів нам Ігор Длугош.

У моєму медичному висновку чітко йдеться: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний – у воєнний» (оскільки воєнний стан в країні не оголошений, Ігор Длугош вважається мобілізованим у мирний час – авт.). Але на цей факт ніхто не зважав, і рядовий зі спеціальним званням «підполковник» два місяці проходив службу в обласному військкоматі на посаді діловода.

– Опісля через скорочення штатів т.в.о. обласного комісара В. Катинський в усній формі оголосив, що той, хто відмовиться проходити службу в новоствореному тернопільському батальйоні територіальної оборони, буде направлений для проходження подальшої служби в інших військових частинах на території України. Вже зараз усвідомлюю, що це було не що інше, як обман. Але тоді я повірив Катинському і написав рапорт про бажання служити у місцевому батальйоні, щоб не потрапити на службу в іншу область. Так я став добровольцем… При прийомі у батальйон тероборони жодних медичних комісій та оглядів знову ж таки чомусь не проходив, – розповідає військовослужбовець.

Прибувши у батальйон, за словами пана Ігоря, начальник штабу, майор В. Кузяк призначив його у штабі днювальним одразу на сім днів.

– Якось у цей час командир батальйону, підполковник Ігор Ларін підійшов до мене і глузливо сказав: «Невже сам підполковник забезпечує охорону штабу?» – згадує І. Длугош.

У подальшому під час проходження служби в Длугоша з Ларіним виник конфлікт щодо лояльності керівництва у ставленні до деяких військовослужбовців, які мали право покидати територію частини та ночувати вдома через незадовільні умови проживання в батальйоні.

– Конфлікт розпочав Ігор Ларін у штабі. Наказавши прибути до нього в кабінет, почав кричати на мене, принижувати мою гідність, обзивав мене «ментярою», використовуючи брутальну лайку. Причому з його боку лунали погрози щодо побиття, що він розбереться зі мною. Не мирячись із цим, я достойно відповів на його слова. Відтак у нас відбулася розмова на підвищених тонах. У цей час інші офіцери чомусь викликали швидку допомогу. Не пояснивши мені нічого, лікарі зробили мені якогось укола і каретою швидкої допомоги доставили у психіатричну лікарню, – розповів військовослужбовець. Пробувши у лікувальному закладі декілька днів, Ігор Длугош був виписаний із діагнозом «психічно здоровий».

Повернувшись у військовий підрозділ, підполковник міліції продовжував відчувати негативне ставлення до себе з боку комбата І. Ларіна, начальника штабу, майора В. Кузяка та помічника начштабу, старшого лейтенанта О. Матяша. Через це стан здоров’я пана Ігоря постійно погіршувався. Двічі до нього прибували карети швидкої допомоги, які констатували у вояка гіпертонічний криз. У другому випадку Длугоша навіть довелося госпіталізувати.

А тим часом прийшов час відправлення батальйону до місця дислокації на Херсонщину. Без будь-яких пояснень Ігоря Длугоша було залишено в Тернополі.

– На плацу підполковник І. Ларін, зачитуючи прізвища, давав кожному свої коментарі принизливого характеру. Зокрема і щодо мене, називаючи мене «рядовим зі спеціальним званням підполковника міліції», – розповів військовий.

Коли особовий склад, що залишився в Тернополі, вдруге мав відбути в район виконання завдань за призначенням, Ігор Длугош подав мотивований рапорт щодо неможливості виконати наказ: «Як після того, що зі мною відбувалося, можна довіряти командирам на передовій? Де гарантія, що у бою я не отримаю від них постріл у спину?» – пояснив Ігор Длугош.

«Обіцяли розстріляти, як собаку»

У цей же час нашим журналістам вдалося поспілкуватися із військовослужбовцем, котрий зараз під керівництвом І. Ларіна несе службу на Херсонщині.

– У ніч із 13 та 14 серпня до палатки, де я та ще декілька військовослужбовців відпочивали, близько другої години зайшли кілька офіцерів батальйону і наказали нам по одному вийти на вулицю. Коли я вийшов, один офіцер світив мені в очі ліхтариком та щось говорив підвищеним тоном, а інший раптово вдарив мене ззаду в голову. Я намагався розвернутися, щоб дати здачі. Не встиг, бо офіцер, який світив в очі, завдав мені другого удару. Після того мені в очах потемніло і я впав. Свою порцію ударів дістали ще двоє вояків, після чого всіх нас знову відправили спати. Особисто мене били двоє – начальник штабу, майор В. Кузяк та помічник начштабу, старший лейтенант О. Матяш, натомість командир батальйону І. Ларін спостерігав за цим, але не втручався, – розповів доброволець, уродженець Бучацького району, 38-річний Володимир Микитчак.

За висновками експертів, у солдата Микитчака після отриманих побоїв виявлено струс мозку та розрив барабанної перетинки у вусі. В іншого військовослужбовця на ім’я Володимир теж констатували струс мозку та гематому під оком.

А причина таких знущань над вояками була напрочуд банальною…

– У переддень цих подій я перебував на кордоні в підпорядкуванні майора Будного. Мене і ще двох вояків викликали до основного місця базування батальйону, бо виявилося, що нікому заступити в наряд. Я заступив, відстояв у наряді, потім здав зброю, прибрав. Після чого випив два кухлі пива. Потім мені сказали, що треба їхати заправити машину. У частині я є водієм-заправником, тому без проблем би це зробив. Але керівництву частини, напевно, доклали, що я випив пива, відповідно знайшли іншого водія. Я ж та інші вояки полягали спати. А далі – те, що сталося, – зазначає доброволець Микитчак.

Вже потім свої дії командування виправдовувало тим, що військовослужбовці, вживаючи спиртне, показують негативний приклад іншим воякам.

– З нас намагалися зробити алкоголіків, які деморалізують колектив. Я запропонував поїхати на медекспертизу. Нехай усі знають, скільки у мене проміле. Ми також наполягали, щоби кров на аналіз здали ті, хто нас бив, але нам відмовили. Особисто я працюю у цивільному житті далекобійником в одному з тернопільських АТП, перевожу спирт та коньяки, тому якби вживав алкоголь, то мене на цій роботі ніхто би не тримав. Я розумію, що у війську вживати спиртне не можна й офіцери мають за цим слідкувати, але ми перебуваємо не у воєнному часі, хоча навіть на війні давали по 100 грамів «фронтових». У батальйоні зібралися не пацани по 18-19 років, які не мають права випити кухоль пива. Скажімо, у мене нещодавно був день народження, я чисто символічно виставляв могорич. Нічого страшного не сталося, ніхто не впивався, бо всі знали, в яких умовах служимо, – пояснює Володимир.

На ранок побитим військовослужбовцям наказали прибути до штабу і кілька годин утримували під пекучим сонцем.

– Я просився до лікаря, бо почувався дуже погано, але мені відмовили. Як нас тоді тільки не обзивали! І собаками недостойними, і ворогами народу, мовляв, ви не були на Майдані… Так, я там не був, але частину зарплати перераховував, а зараз колеги-водії із фірми, де я працюю, фурами возять воду на Схід. Хіба ті, хто не був на Майдані, – не люди? Скажімо, я був на Майдані за Ющенка, але медалі собі за це не чіпляю. Я – доброволець, тобто міг би не йти в армію. Але подумав: якщо не я – то хто захищатиме Україну? Та не в таку армію я йшов. Деякі тернопільські офіцери зробилися царьками, мають собі «лакеїв» і думають, що їм все дозволено. Я все це відкрито їм говорив, тому й не подобався, і вони шукали будь-яку причину, щоб зі мною поквитатися, – розповів Володимир Микитчак.

Лише наступного дня у частину приїхав майор Військової служби правопорядку з Херсона, після чого побитих військовослужбовців відвезли у місцеву лікарню для надання допомоги, згодом – у військовий госпіталь у Миколаєві на обстеження.

– Після призначення лікування ми повернулися в частину. Але ніхто нас там не лікував. Голова дуже боліла, мені знову було погано. Колеги, щоб загасити біль, запропонували випити 100 грамів. І одразу знайшлися «лакеї», які донесли про це керівництву. Так мене знову почали обзивати алкоголіком. Хоча чимало військових, у тому числі з офіцерського складу, п’ють регулярно, – зауважив військовий.

Володимир Микитчак і ще один солдат із батальйону по цій справі дають свідчення у прокуратурі, третій – побоявся.

– Офіцери погрожували, що нас, якщо ми розповімо про те, що сталося, вивезуть у поле до російського кордону і, як собак, розстріляють: або вони, або росіяни. Але я за правду буду йти до кінця. Я сам служив і служу у війську, в мене підростає син, який хоче бути військовим, але я не хочу, щоб у нас була така армія. Подібна поведінка офіцерів вищого складу з військовослужбовцями, а тим більше – добровольцями, є недопустимою в жодному випадку. Переконаний, ні я, ні багато вояків із частини у бій з такими офіцерами не підуть. Довіри до офіцера, який каже, що тебе розстріляє, в мене немає жодної! – заявив В. Микитчак і додав: «Кажуть, що на мене готують рапорт. З армії я йти не збираюся й далі хочу служити, але замовчувати подібні факти не буду ні на суді, ні перед телекамерами».

Захищатися будемо разом

Розповідаючи читачам чергові історії з життя тернопільського батальйону, ставимо головне запитання: а чому вояки приходять шукати правду до журналістів? Та тому, напевно, що довіри у них немає ні до вищого військового керівництва, ні до правоохоронців. А між тим, цими днями в Україні відновлено військову прокуратуру. Відповідно, прокурори, які там працюють, повинні довести, що в армії – закон, а не анархія. Тому журналісти «Номер один» стежитимуть, як проходитиме слідство та які рішення прийматимуться щодо фактів, наведених у наших публікаціях. І як можемо, захищатимемо наших вояків.

Ніхто не сумнівається, що перемога АТО рано чи пізно настане, але чи матимуть моральне право святкувати її офіцери, які знущаються над своїми підопічними? Котрі погрожують розстріляти своїх солдатів у бою чи вивезти під російський кордон? Коли відправляють їх до психлікарні і морально принижують?.. Чи пробочать таким офіцерам матері й дружини, котрі довірили їм своїх синів та чоловіків для захисту України? І чи закриють на це все очі правоохоронні структури, які ще так і не оновилися повністю після революції Гідності?

P.S. : Ми запрошуємо до редакції інших військовослужбовців, щодо яких вчинялися протиправні дії на Тернопільщині, щоби разом відстоювати свої права й очищати нашу армію від свавілля і беззаконня.

Джерело: Номер один