Півсотні тернопільських правоохоронців у складі зведеного загону боронитимуть нашу державу

П’ятдесятьох  співробітників із різних підрозділів тернопільської міліції  об’єднала добровольча місія – захист рідної держави. Тернополяни  знову провели на Схід своїх героїв.
–    Сьогодні в зоні антитерористичної операції  несуть службу півтори сотні правоохоронців,- розповів начальник обласної міліції Василь Облещук. – Сформований  загін їде у населений пункт майже на самому кордоні з Росією, тому ризики для них ще більші, але ми віримо, що в тому ж складі, в якому відбуває, загін повернеться додому.
Керівник обласної міліції також подякував усім, хто доклав фінансів та зусиль, аби забезпечити бійців усім необхідним.
Свою лепту у справу захисту життя наших героїв вклали медики відомчої служби управління обласної міліції та співробітники Тернопільського медичного університету. Як повідомив професор Арсен Гудима, спільними зусиллями видано посібник «Домедична допомога в умовах бойових дій», де викладено найсучасніші методи надання долікарської допомоги постраждалим. Книжку вручили кожному бійцю. Також медики передали правоохоронцям  комплекти сучасних джгутів для зупинки зовнішньої кровотечі. Це подарунок від американської діаспори. Такими кровоспинними  засобами користуються армії країн НАТО.
Випросити в Господа благословення для захисників Вітчизни та піднести спільну молитву за щасливе повернення бійців з війни додому прийшли священики. Отець Іван Лесик каже, що церква всіляко намагається допомогти українським воякам. І не лише духовно.
–    Сьогодні кожна парафія нашої церкви вносить пожертвування, аби до  наступної ротації знову придбати автомобіль для потреб бійців, – зазначив отець Іван. Нагадаємо на початку вересня під час четвертої ротації  духовенство подарувало транспортний засіб правоохоронцям, що відбували у зону АТО.
–    Бойовий дух добровольців, – як запевняє полковник міліції Юрій Шмигельський,- бойовий та піднесений. Ми готові виконати покладені на нас завдання.
Вірять у мужність та героїзм своїх захисників і рідні. Але приховати тривоги та сліз за долю своїх синів, чоловіків, батьків не в силі ніхто.
–    Велику тривогу маємо за ваше здоров’я та життя, – не стримуючи сліз, звернулася до бійців мати одного з них Любов Ярославівна. – Хай вас оберігає  наше материнське благословення та родинна молитва. Пам’ятайте, ми з нетерпінням чекатимемо вас  додому.