Тернопільський медик Петро Левицький розповів про поранення та потреби на передовій

 Вони неодноразово бували на Майдані, а коли виникла потреба їхати в зону АТО, першими зголосилися допомагати українським бійцям. Два тижні медики служби екстреної допомоги області перебували на Сході: доцент кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського медичного університету і за сумісництвом лікар швидкої допомоги Петро Левицький, фельдшер Роман Шелетин і водій Юрій Загалюк. У небезпечну дорогу вони вирушили автомобілем швидкої допомоги. Те, що побачили там, Петро Левицький розповів читачам «Номер один».
Лікарі відмовлялися допомагати пораненим
За дорученням Міністра охорони здоровя України Олега Мусія, його помічник Володимир Севастьянов (теж, до речі, уродженець Тернопільщини) звернувся до голови облдержадміністрації Олега Сиротюка з ініціативою відправити з області бригаду швидкої допомоги на Схід. Там була потреба у медиках, які б могли транспортувати поранених з місць бою у лікувальні заклади та надавати їм першу допомогу. Директору центру екстреної допомоги Михайлу Джусу запропонували зібрати бригаду добровольців. Першим у якості лікаря їхати у зону бойових дій зголосився Петро Левицький. Його підтримали колеги – фельдшер Роман Шелетин та водій Юрій Загалюк. У Києві до них приєднався Володимир Севастьянов. У такому складі бригада прибула до Слов’янська. Медики їхали в колоні бійців Національної гвардії. Згодом були прикомандировані до штабу об’єднаних сил АТО і поступили в розпорядження начальника медичної служби, підполковника Андрія Коробкіна. Саме від нього наші медики отримували завдання щодо транспортування поранених з зони бойових дій у районні лікарні або військовий госпіталь Харкова. Загалом медики перевезли та надали допомогу 28 бійцям з пораненнями середнього та високого ступенів важкості.
Щодня о сьомій годині ранку медики отримували доручення. Як правило, «швидку» супроводжував екіпаж спецпідрозділу «Кобра».
– Пораненого розміщували на каталці. Підключали внутрівенно інфузію, контролювали тиск та інші показники життєдіяльності. При потребі вводили знеболювані препарати, – пригадує Петро Левицький.
Тернопільські медики у зону АТО їздили на новенькому «Volkswagen», який нещодавно передало області МОЗ України. В автомобілі є все необхідне обладнання для надання першої допомоги: дифібрилятор з кардіомонітором, кисневі балони, апарат для подачі кисню, тримачі для проведення інфузій, апарат для вимірювання тиску, необхідний набір медикаментів тощо.
– Перебуваючи на Сході, були неприємно вражені оснащенням лікувальних закладів та організацією роботи медичних працівників. Сам рівень лікарень дуже низький – десь 60-х років минулого століття. Штукатурка та фарба обсипаються, усе обдерте та старе. Катастрофічно не вистачає обладнання. У більшості нам доводилося працювати зі справжніми професіоналами, але траплялись випадки, коли лікарі відмовлялися надавати пораненим медичну допомогу або ж надавали її неправильно. І це пов’язано не з їхньою кваліфікацією, а швидше – з переконаннями. Бійці розповідали, що інколи лікарі зашивали інфіковані рани, потім вони нагноювалась і виникали ускладнення. Такі випадки не можна пов’язувати з фаховістю. Крім того, частина лікарів відійшли разом із силами ополчення, коли ті відступали. Була це їхня воля чи їх змусили, важко судити, – каже пан Левицький.

Джерело: Номер один