Микола Дорошков: “На Донбасі нас використовували, як гарматне м’ясо”

 Худощавий, невеликий на зріст 19-річний Микола Дорошков зі Збаражчини за шість місяців перебування в АТО побачив і пережив стільки, що більшості з нас і всього життя не вистачить. Про перебування у «гарячих» точках Сходу України Микола ексклюзивно розповів читачам «Номер один».

Мешканець села Шимківці навчався у Теребовлянському вищому училищі культури, хотів бути режисером. Але, взявши академвідпустку, пішов до війська. За контрактом служив кулеметником на БМП у 24-й окремій механізованій бригаді, яка дислокується в Яворові, що на Львівщині. Тоді юнак і гадки не мав, що може потрапити на справжню війну. 8 березня його військовий підрозділ відправили на Схід. За цей час Микола побував у багатьох «гарячих» точках: Ямпіль, Лисичанськ, Закотне, Красний Лиман, Дмитрівка, Лутугіне, Новосвітлівка, Хрящувате, аеропорт «Луганськ».
– Здебільшого нас у бій просто кидали, як гарматне м’ясо, – розповідає Микола Дорошков. – Нам не підвозили боєприпасів. Одними автоматами тримали оборону проти танків і артилерії. Великі втрати ми понесли 19 червня, коли потрапили в засідку в Закотному. Нас було 120 чоловік, з яких сімох в один день було вбито. До 28 червня ми воювали з місцевими сепаратистами, відповідно здобували локальні перемоги. А опісля того, коли проти нас стали воювати найманці і регулярна російська армія з важкою зброєю, протистояти їм було надзвичайно складно. По нас стріляли «Гради», «Урагани», «Смерчі», гармати Д-30, міномети, гаубиці, які мають дальність польоту до 120 км.
Перший батальйон 24 механізованої бригади був штурмовий. Про хоробрість його воїнів ходять легенди, вони настільки безстрашні, що йдуть прямо смерті в руки. Батальйон першим заходив у населені пункти. Добре, коли супротивник їх залишав, а коли зоставався, то треба було вибивати. Найгарячіше, каже воїн, було в Луганському аеропорту.
– З аеропорту залишились одні руїни. По нас била навіть авіація. Там 30 серпня ми разом з 80-ю бригадою аеромобільних військ знищили більшість Псковської дивізії (за документами, в кількості 500 вояків противника). Разом з тим було прийнято рішення підірвати злітні смуги аеропорту, щоб противник не міг використати їх для прийому літаків, – зауважив збаражчанин.
Микола Дорошков із товаришами взяли в полон кілька офіцерів.
– У Новосвітлівці спіймали офіцерів розвідувальної роти Псковської дивізії -полковника, майора і лейтенанта. Коли ми йшли в бій, у кожного з нас на плечі була червона стрічка, а в російського солдата – георгіївські стрічки. Одного разу, коли ми зайшли в глибину території противника, під’їжджає автомобіль. Виходить полковник і кричить: «Пацани, ми свої – з батальйону «Зоря». Так ми їх скрутили і відправили на Київ, – пригадує військовий.

Джерело: Номер один