У Тернополі працює центр пошуку і звільнення полонених

У Тернополі відкрили Всеукраїнський Центр пошуку полонених, загиблих і зниклих безвісти воїнів АТО. Волонтери центру вже три місяці трудяться над пошуком і звільненням бійців, за цей час з полону вдалося повернути близько 450 людей. Ще приблизно 1700 військових перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Працівники Центру просять близьких зниклих бійців не поширювати інформації про вояків в інтернеті та через ЗМІ, бо це може шкодити військовим. Перше, що потрібно зробити, – звернутися в Центр та СБУ.

Пошуком, звільненням з полону українських бійців волонтери займаються протягом трьох місяців. Засновник Центру Алла Борисенко (відома як волонтер «Чонгар») розповідає, що раніше займалися цими проблемами, не маючи приміщення. Координаційний штаб знаходився у жінки вдома. Тепер же влада пішла назустріч: виділила приміщення в ТОДА і посприяла у створенні стаціонарного центру. В ньому працюють волонтери та представники з військкомату. Центр пошуку координує свої дії з регіональними осередками Міністерства оборони, СБУ, правоохоронними органами, з Центром звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус» та іншими громадськими формуваннями.

– Люди почали звертатися за допомогою щодо пошуку своїх рідних. Багато навіть цивільних, коли виїжджали зі Сходу, погубили один одного. Коли сім’ї дізнаються, що їх близька людина знаходиться в полоні, зникла чи загинула, вони не знають, куди звертатися. Тож Центр має стати місцем, де їм допоможуть, – розповідає Алла Борисенко.

Волонтери допомагають з оформленням та відновленням документів, надають потрібну інформацію і консультують, як поводитись у складних ситуаціях. Також людям надають юридичну і психологічну підтримку. Кожного дня працівники центру контактують з іншими областями, особливо з прифронтовими – Дніпропетровською і Харківською, куди потрапляють поранені. Також співпрацюють з військовими комісаріатами: уточнюють інформацію про військових на Сході і передають її родичам бійців. Спільно вдалося сформувати базу даних поранених, зниклих безвісти, загиблих українських воїнів.

– За три місяці роботи нам вдалося звільнити близько 450 бійців, 150 хлопців розшукали і похоронили, залишаються зниклими безвісти чи полоненими 400 цивільних і до 1700 військових. Є такі ситуації, коли хлопців переховувало мирне місцеве населення, так було після Іловайського котла, – каже волонтерка.

Процес звільнення з полону – дуже делікатна справа. Волонтери зазначають, що родичі часто самі шкодять своїм близьким, які у полоні. Алла Борисенко не радить розповідати про зниклих чи полонених в інтернеті чи ЗМІ. Ця інформація потрапляє до терористів і шахраїв, які можуть вимагати викуп. Були випадки, коли батьки безрезультатно переводили гроші за звільнення сина невідомим особам.

– Чим менше є інформації про військовополоненого, тим краще для нього. За останні два тижні зі сторони «ДНР» і «ЛНР» почастішали дзвінки до рідних про викуп. Якщо є дзвінок, потрібно попросити почути полоненого або щоб хоч дали відповідь на запитання, яке знає тільки він: як звали дідуся, яка кличка в собаки тощо, – каже волонтер «Чонгар».

Коли кривдники дізнаються інформацію про людину, що їм не подобається, можуть жорстокіше поводитись із заручником чи не відпускати його з якихось причин. Тому близьким потрібно не панікувати і звернутися в СБУ та Центр пошуку полонених

– Недавно ми відправили для полонених 24 тонни продуктів. Їх годували раз у два дні, тепер два рази в день, постійно дають воду. Виводять на роботу в зруйновані будівлі, буває, на мінні поля, – розповідає жінка.

Найбільше не люблять полонених волонтерів, для терористів вони вважаються страшними ворогами, так само і журналісти, їх дуже важко визволити з полону.

Тому Центр просить бути обережними, коли їдете на Схід, розвідувати, чи безпечно у пункті призначення, бо люди думають, що зараз перемир’я і їздити в зону АТО стало безпечніше. Є серед полонених і бійці з Тернопільщини.

Згідно з Женевською конвенцією, поранених полонених не можна бити, допитувати, слід надавати їм необхідну допомогу. В теперішніх умовах, каже пані Алла, це виконується, але не всюди. Групи бойовиків можуть ніким не контролюватися і діяти на власний розсуд. Недавно була домовленість про вивіз тіл, вісім ворожих блокпостів український автомобіль з «двохсотими» минув без проблем, а за 56 км до Маріуполя машину розстріляли. Водіїв врятувало те, що в одного у паспорті було вказано місце народження місто в Росії.

– Коли ми їдемо туди і подаємо списки на звільнення, в останню хвилину все може змінитися і замість сорока чоловік можуть відпустити лише вісьмох. І хлопці самі визначають, хто буде першим виходити: вибирають поранених, багатодітних. Це дуже важко, згадуєш мамів, які просять за синів. Усе залежить від тієї сторони, кого коли звільнять, точно ніхто не знає, – каже пані Алла.

Тільки на один з номерів «гарячої лінії» Центру вдень поступає понад 800 дзвінків. Люди телефонують із шостої ранку і аж до третьої ночі. Волонтерам доводиться бути і своєрідними психологами, щоб вислухати і заспокоїти батьків, дружин, близьких бійців, що потрапили в біду. «Чонгар» просить, щоб з однієї сім’ї зверталася одна уповноважена людина. Якщо по справі одного бійця на «гарячу» лінію телефонують одразу кілька людей, це значно ускладнює роботу волонтерів.

Олена Бойчук

Центр звільнення полонених знаходиться в Тернополі за адресою: вул. М. Грушевського, 8 (приміщення ТОДА), перший поверх, кабінет 118. Працює з 9 до 20 год. Телефони: 0686573926, 0933199420, 0933844211.

Джерело: Номер один