Встановлення зарплати у мінімальному розмірі є порушенням!

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Оплата праці на рівні мінімальної заробітної плати допустима тільки для простої некваліфікованої праці. Назви таких професій передбачені розділом 9 Класифікатора професій “Найпростіші професії”, зокрема:

– домашня прислуга, прибиральники та прачки;

– доглядачі будинків та мийники вікон;

– посильні, носії та рознощики багажу і посилок;

– збирачі сміття та подібні до них чорнороби;

– швейцари та сторожі;

– вантажники та інші найпростіші професії на транспорті;

– комірники та вагарі;

– найпростіші професії в сільському господарстві, рибальстві та подібних галузях, а також у видобувних галузях та будівництві, в промисловості.

Встановлення мінімальної заробітної плати працівникам інших професій, передбачених 1 – 8 розділами Класифікатора професій, є порушенням законодавства про працю. Таке становище погіршує умови трудових договорів працівника порівняно з чинним законодавством, що є недопустимим.

На сьогодні відповідальність за порушення законодавства про працю, в тому числі використання найманої праці без належного оформлення, передбачена статтями 172 і 173 Кримінального кодексу України та частиною першою статті 41 КпАП. Максимальний штраф на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб`єктів підприємницької діяльності встановлено у розмірі від 30 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати.