Home Самоврядування Культура

«Коза-дереза» копитцем запалює зірки на ялинці

koza-dereza_0197Тернопільські майстри шиють іграшки з ароматом кави та базиліку

Може, європейський Санта-Клаус і живе в Лапландії, але український Святий Миколай облаштувався в етномайстерні «Коза-дереза» у Тернополі. Йому там навіть дві ялинки встановили. Але прикрасили їх не скляними кульками, а справжніми імбирними пряниками, незвичайними золотистими дзвіночками і дивовижної краси зірками. Незвичайні, тому що іграшки виготовлено з полотна й зображено на них традиційні сценки  українських обрядових дійств від Св. Миколая до Водохреща.

Іграшку – у спадок

Здавна відомі українські народні іграшки — ляльки-мотанки чи свищики, та ще на Різдво у помешканні ставили дідуха, з соломи плели павуків і робили зірки. Тим часом на іграшках на ялинці у “Дерезі” зображено й вертеп, що «козу водить», і як дівчата на Андрія ворожать, і перша зірка, що сповіщає Різдво. А на сусідній гілці – ангел із пахучим сердечком у руках, а всередині — мішечок із базиліком.

– Життя навколо трансформується. Відтак і культура, народ не можуть залишатися десь там, далеко. Тому ми використовуємо народні традиції, але надаємо їм більш сучасного звучання, щоб вони були зрозумілі не тільки етнографам, а й кожному, хто візьме іграшку в руки, – пояснює головна натхненниця – засновниця етномайстерні «Коза-дереза» Вікторія Колодій. – Ми прагнемо, щоб наші іграшки передавали у спадок.

Саме тому в етномайстерні постійно людно. Ось задзвенів дзвоник, і на майстер-клас із морозу впурхнули дівчатка. Слідом за ними зайшов солідного вигляду дядечко і, анітрохи не соромлячись, почав із цікавістю роздивлятися стелажі з іграшками.

«Хочу внучатам під ялинку що-небудь підібрати, а то вони, крім комп’ютерної миші, нормальних іграшок в руках не тримали», – хмуриться старий.

Знову залився дзвінок, і в приміщення завітала молода мама з малюком.

«Давай ми тобі іграшку підберемо, щоб ти її гриз», – ласкаво звернулася вона до сина, простягаючи джинсового коника.

Базилік – ангелу, ромашку – сонечку

Іграшки тут насправді не прості, бо виготовлені з натуральних матеріалів: зверху — полотно, всередині – пахуча солома або трави.

– А розмальовуємо спеціальними італійськими акриловими фарбами по текстилю. На жаль, в Україні таких не випускають, хоча ми і намагаємося брати компоненти наші, вітчизняні, – каже співрозмовниця.

Сама – мама трьох дітей, до того ж педіатр за фахом, Вікторія вирішила однозначно: фарби повинні бути стійкими, але еластичними, адже іграшки пошито з полотна, тканина ж із часом деформується, однак кольори не повинні вигоряти. Всередині вироби набито гречаним лушпинням, травами або екологічно чистим синтепоном. Ще працюючи в обласній дитячій лікарні, пані Колодій діточок лікувала травами, тоді й почала вивчати лікарські рослини. Тож навесні всією майстернею їдуть у Карпати за травами. Отримавши натхнення від природи, художники «Кози-дерези» створили серію ароматизованих іграшок. Усе просто: полотно спочатку вимочують у розчині кави, какао та ванілі. Відтак тканина набуває приємного коричневого кольору, та ще як пахне! Причому аромат зберігається у готовій іграшці до півроку.

Одні з перших іграшок – ангелята з мішечком аромотрав у рученятах. І всі суміші містять трохи базиліку.

– Я його дуже люблю і сама вирощую. В Італії це трава номер один, але і в Україні його вирощували як обрядову рослину. Наприклад, на Спаса на Борщівщині та Гусятинщині базилік обов’язково додавали у букети. Це вже зараз його більше використовується в кулінарії, а наші бабці ним обкладали продукти, щоб не заводились шкідники, – зазначає пані Вікторія.

«Від Романа до Йордана»

За 3 роки існування «Кози-дерези» майстри створили декілька новорічних колекцій іграшок. Остання, 2014 р., присвячена циклу зимових свят, тож  називається «Від Романа (1 грудня) до Йордана (19 січня)». Усього 8 зірочок восьмикутної форми, розмальовані характерною саме для цього дня сценкою.

Приміром, саме на Андрія дівчата з люстерком і свічечкою ворожать на судженого. На Хрещення ангел освячує водойми Святим духом. Зі зворотного боку кожної зірочки нанесено декоративний візерунок, скопійований зі старовинних керамічних виробів (здебільшого з музеїв, і першоджерело обов’язково вказано на прикріпленій листівочці). Усього було розроблено 16 різних малюнків у народному стилі. Формою іграшки нагадують круглі  пряники, відтак художникам довелося добре попрацювати, розмальовуючи їх. Саме тому розробляти колекцію почали у березні, а закінчили лише восени. До слова, на виготовлення кожної іграшки майстри витрачають тиждень: одна шиє, інша – розмальовує, на 3-ій день кожну зірочку покривають спеціальним німецьким гелем, щоб малюнок був еластичним, але не ламався, а фарба і блиск не обсипалися.

Зате тепер кожну зірочку можна повісити на ялинку, повернувши сценкою або обрядовим орнаментом. У підсумку саме ялинку «Кози-дерези» на  Всеукраїнському конкурсі різдвяного декорування ялинок (такий собі хіт-парад ялинок), що проходив у рамках ХV-ї міжнародної виставки подарунків і декору в Києві, відвідувачі обрали переможцем. До речі, крім колекції зірочок та ангелів із сердечками, гілки прикрасили червоними, мов кетяги калини, намистинами, імбирним печивом і золотистими бантиками з запашної соломи. У нагороду майстри «Дерези» отримали запрошення на міжнародну виставку виробників подарунків і декору.

Задзвеніли дзвони про Ісуса

А ось за основу минулорічної колекції взяли дзвоники з вертепу. Всього 14 новорічних дзвіночків, і кожен – це персонаж вертепу: Марія з Ісусиком, Йосип, троє волхвів із дарами синові Божому, три ангели і тварини, що знаходилися в яслах під час народження Христа. Не забули і про дзвіночок-вечірню зірку, що засяяла у небі, повідомивши світові добру звістку.

– Якщо всю колекцію розвісити на ялинці, виходить шопка, тобто Біблійна сценка народження Ісуса, – каже Вікторія, розкладаючи золотисті іграшки. – До них можна додати іграшки з «Золотої колекції» (створена у 2012 р., а “Золота”, бо вироби пофарбовано у золотий колір – автор).

Знайдеться на гілці місце для синички, голуба, ластівки чи снігура. Не забудьте про «Ангелів – 12 місяців» (наприклад, ангел-березень тримає пролісок, квітень – кульбабку, а вересень – яблуко), джинсового зайчика чи баранця. Тим паче, що наступний рік за східним гороскопом – Кози чи Барана. Характерно, що всі іграшки – це персонажі українських народних пісень, казок, легенд, традицій. А найголовніша – коза-дереза. Нещодавно вона стала лялькою, та ще якою красунею: з намистом на шиї, у вишиванці, корсетці та запасці. До слова, все справжнє, вишите-виткане вручну майстринями, а не в підвалах Китаю.

– Я так довго йшла до цієї іграшки! Ми її разів сто переробляли! Хотілося, щоб вона була абсолютно безпечна для дитини. Та, разом з тим, втілювала нашу культуру. Адже саме під час гри дитина вбирає у себе національну культуру і дух, – підсумувала розповідь співрозмовниця, демонструючи дивовижну ляльку-козу.

Краківські “пернікі”

Та яке свято без солодкого, особливо на Різдво? Ідею пекти пряники підказали… поляки.

– Минулого року нас запросили до Польщі на фестиваль «Галіція: від Кракова до Тернополя – єдиний край”, бо ж колись Західна Україні перебувала під юрисдикцією Речі Посполитої. Отож ми розклали свої іграшки, а поляки підходять і кожний повторює: «Які гарні пернікі!» Ми трохи розгубились: у нас такі гарні іграшки, а вони – пернікі та пернікі! А вже потім нам переклали, що пернікі – це пряники. Так і виникла ідея пекти справжні імбирні пряники, схожі на наші іграшки, – баранці, кози, пташки, – сміється берегиня україністики.

До речі, цього року “Козу-дерезу” знову запросили до Кракова на традиційний щорічний конкурс шопок.

– Краків вважається містом шопок. Це надзвичайно гарно, коли місто обирає якусь таку цікавинку і збирає їх зі всього світу. Минулого року ми поза конкурсом виставили свою шопку в Тернополі на однойменному конкурсі. Поза конкурсом, бо вважаємо, що не личить майстрам змагатися з учнями. Водночас ми прагнули показати, що і таке вміємо і маємо свою інтерпретацію Біблії, – наголошує співрозмовниця.

Наостанок Вікторія Колодій поділилася мрією, щоб в Україну їхали з усього світу на етно-шопінг – дивились та купували у народних майстрів вишиванки, кераміку, гердани і, звичайно, іграшки. Бо саме наше рідне, народне несе заряд доброти.

Джерело: Номер один

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар