Home Події

Голодна кутя на другий Святвечір та Йорданське Водосвяття

22От і добігають до завершення тривалі зимові свята українців. Відсвяткувавши Старий Новий рік, за кілька днів можна готуватися до Надвечір’я Богоявлення – у народі – другий Святий вечір, який ще називають «Голодною кутею». Він передує ще одному великому християнському святі – Богоявленню Господньому (Йордан або Водохреще) і символізує згадку про ріку Йордан над якою був охрещений Ісус Христос Йоаном Предтечею. Це свято належить до найдавніших християнських свят розвинутих на Сході і своєю величчю стоїть в ряді з Великоднем та Зісланням Святого Духа.

Хрещення Ісуса означало початок Його проповідницької діяльності, що мала на меті порятунок людства, і саме воно, а не, як здавалося б, Різдво , відкрило для людей Спасителя світу. Згідно Святого писання, під час здійснення обряду хрещення у ріці Йордані над Ісусом з’явився Святий Дух і було чути голос Небесного Отця, який засвідчував, що Ісус Христос – це Його Божий Син. Таким чином, у день свята Богоявлення, що припадає на 19 січня, у церквах, як пам’ятка про хрищення Ісуса Христа, відбувається Велике Водосвяття, після якого віруючі набирають собі в посудини святої води і зберігають її упродовж цілого року.

Вода ця, якщо її споживати з вірою, має цілющу силу, здатна лікувати недуги, відвертає нещастя. Ще, у якій би посудині її не зберігали, вона не псується упродовж року. Окрім чудодійних властивостей, така здатність води пояснюється й тим, що під час здійснення обряду освячення, священнослужитель занурює у великий дзбан з водою срібний хрест. Срібло ж, як відомо, має антибактеріальні властивості і вбиває різноманітті шкідливі мікроорганізми, що впливають на псування води. Однак, і без використання срібного хреста освячена вода здатна зберігатися свіжою упродовж тривалого часу.

Та якщо Велике Водосвяття відбувається опівночі (в ніч з 18 на 19 січня) або ж вдосвіта 19 січня воду набрану після нього споживають упродовж року, то у день Надвечір’я Богоявлення теж відбувається освячення води, яку вже споживають перед Святою вечерею. У цей день також дотримуються посту, як на перший Святвечір, страви до вечері готують пісні, а саму ж трапезу розпочинають урочистим передаванням по колу між усіма членами родини кухля із свяченою водою. Після того можна розпочинати вечеряти.

У містах чи селах, де є великі водойми на Йордан уранці воду святять і там. Якщо зима морозна, то звечора у водоймі вирубують хрест. Цю крижану фігуру часом навіть прикрашали зіллям, квітами чи стрічками і ставили біля церкви. Або ж залишали на місці водойми, якщо основне свячення відбувалося у вирубаній ополонці. Священик гасив у воді три запалені і переплетені між собою свічки, що символізували єдність Святої Трійці, далі занурював у воду хрест. Після відповідних молитов і пісень вода вважалася освяченою і придатною до споживання.

Як уже неодноразово згадувалося в ході описування традицій святкування зимових свят українців, кожен регіон України, як і кожне місто, село чи навіть окрема родина має свою специфіку дотримання тих чи інших святкових звичаїв і традицій. Так, наприклад, якщо в ніч на Старий Новий рік в одних місцевостях України спалювали дідуха, як символ очищення напередодні Нового року та у знак прощання з Різдвяними святами, то в інших місцевостях на другий святий вечір – Надвечір’я Богоявлення, дідух так само як і на Святвечір вечір перед Різдвом, в оселю урочисто вносив господар і ставив на покутті.

Ще одна цікава особливість, пов’язана власне із самими назвами Святвечорів. Зазвичай, прийнято вважати, що їх є два, зрозуміло, що перед Різдвом – перший Святий вечір та перед Йорданом – Щедрий вечір. Однак, шукаючи інформацію про останній, я здивувалася, дізнавшись, що Щедрим вечором називають надвечір’я перед Старим Новим роком, тобто 13 січня. У цей день господині також варили кутю і накривали пишні столи. Посту, щоправда, не дотримувалися, серед їжі були присутні м’ясні страви, дозволяли пити вино, а кутю навіть заправляли маслом.

Надвечір’я ж Богоявлення – це в народі – Голодна кутя. Хоча згідно з іншими джерелами цей вечір все ж називають Щедрим (аби не плутати із першим Святим вечором). Відмінність із Щедрим вечором перед Старим Новим роком така, що у Надвечір’я Богоявлення до осель приходять щедрувати дівчата, тоді як з 13 на 14 січня щедрівниками здебільшого були хлопці. Хлопці також і засівали вранці на Новий рік. Жінкам та дівчатам взагалі заборонялося в цей день ходити в гості, чи принаймні відвідувати чужу домівку раніше, аніж до неї зайшов чоловік.

На Йордан же вранці дівчата вмивалися у воді з монетами, для того аби бути красивими і багатими цілий рік. Це була звичайна вода – не свячена, оскільки її після вмивання просто виливали, монети ж збирали і роздавали між усіма членами родини. Вважалося, що вони мають приносити удачу.

Як і з кожним християнським святом, з Йорданом пов’язується ряд давніх прикмет, повір’їв та символічних трактувань. Серед основних обрядів тут, ясна річ, мають місце ті, що пов’язані з водою, з її застосуванням.

Із набраною у переддень Водохреща водою господар обходив свою оселю і, промовляючи молитву, окроплював святою водою усі кімнати й закутки. Так само освячувалося і подвір’я, і прибудинкові території: сад чи город. Якщо на господарстві була якась живність, то її також скроплювали водою: худобу, птаство, аби були здоровими і давали приплід. Якщо на господарстві була пасіка, то вулики теж обов’язково освячувалися.

Існує ще звичай малювати на дверях та вікнах невеличкі хрестики, які були захистом для домівки, оберігали від нещасть. У давнину такі хрестики робили із соломи, згодом вирізали з паперу. Пізніше їх почали малювати крейдою.

У надвечір’я Богоявлення в деяких регіонах України існувала традиція «виганяти кутю», адже з Йорданом свята закінчувалися, тож необхідно було голосно попрощатися із основними атрибутами цих святкувань, в тому числі й з кутею. Дітлахи голосно били ложками об металевий посуд, створюючи галас на подвір’ї, господар же виносив з хати сіно, яке лежало на долівці та під обрусом і розділяв його між худобою.

Починаючи від Водохреща і до свята Стрітення Господнього, що припадає на 15 лютого, священики відвідують домівки своїх парафіян і з молитвою благословення окроплюють оселі святою водою. Така традиція найбільше поширена на Західній Україні. Окрім домівок, обряд окроплення проводять і в інших приміщеннях – робочих, навчальних, з метою надання освяченого віяння у Новому році, відвернення негативних думок, настроїв, очищення від зла та для захисту від усяких небезпек, фізичних і духовних недуг.

Із завершенням останнього великого зимового свята вважали і завершення суворої зими. І хоч погодні умови, як правило, свідчили про протилежне, все ж наші предки вже внутрішньо були налаштовані на незабаром початок весняно-польових робіт. На наступний день після Водохреща – свято Йоана Предтечі, хоч ще і не виконували важкої господарської праці, однак поволі починали повертати домівку і господарство до робочого режиму, витягаючи із тимчасових схованок усілякі необхідні приладдя. Ще здавна існувала відома й нині приповідка, що «прийшов Іван Предтеча, й забрав усі свята на плечі».

Джерело: postup.brama.com

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар