На Тернопільщині капелан побився з директором школи

Інформація про те, що в Зарудді мешканці збираються першого лютого перекривати трасу, щоб не допустити мобілізації сільських чоловіків до війська, поширилася районом напередодні минулих вихідних. Тож у неділю в Заруддя приїхали голова районної ради Олексій Кондрацький, заступник військового комісара Збаразько-Лановецького ОРВК Андрій Станкевич, маючи на меті пояснити людям необхідність мобілізації, відповісти на запитання, які їх цікавлять. На збори приїхали також керівник капеланської служби ДУК Правого Сектора отець Микола (псевдо «Залізняк) та наша землячка з Раківця − Іванка Костюк (псевдо «Калина») з дочкою Настею − представники Правого сектора, щоб розповісти про ситуацію на передовій, де перебувають майже постійно.
Щоправда, ще перед початком зібрання, що відбувалося у шкільному спортзалі, стався прикрий інцидент, який, по-суті, визначив його хід та вже майже тиждень активно обговорюються серед мешканців району, у соцмережах і обростає все новими подробицями. Ось що трапилося насправді. Андрій Станкевич, проходячи до залу, побачив на стіні в коридорі плакат з фотографією Януковича і емоційно звернув на це увагу капелана «Залізняка», мовляв, не дивно, що мешканці села так негативно ставляться до мобілізації для захисту України, якщо в навчальному закладі досі висить фотографія злочинця Януковича. Директор школи Олександр Постумент поспішно зняв плакат, пояснюючи, що це − подарунок Сергія Бубки і що він просто не помітив Януковича серед фото президентів Національного Олімпійського Комітету і що, мовляв, не варто робити з такої дрібниці проблему. Однак плакат, вилучений представниками Правого сектора, намагався відібрати, щоб порвати. Під час шарпанини капелан «Залізняк», застосувавши силу, повалив Олександра Постумента на підлогу. Після інциденту в коридорі, свідками якого було всього кілька осіб, директор школи перед всіма учасниками зборів заявив, що його, не розібравшись у ситуації, публічно принизили, кинувши на підлогу, через те, що, мовляв, не розгледів Януковича на плакаті. Звинувачення у відсутності патріотизму він назвав несправедливим, адже педагоги та учні школи постійно збирають кошти на допомогу бійцям АТО, шестеро чоловіків − мешканців Заруддя зараз воюють на Сході України. Позицію директора підтримали вчителі, запевняли, що він користується авторитетом у школі та сільській громаді. Жінки емоційно висловлювали обурення вчинком капелана «Залізняка», який, на їх думку, не личить його духовному санові, адже зброєю священика має бути слово, переконання, а не фізична сила. Тому промову отця Миколи, у якій той намагався донести до них правду про ситуацію на передовій, не замовчуючи жахливих подробиць про звірства бойовиків, сприймали негативно. Капелан «Залізняк» сказав, що спроба зірвати мобілізацію − це зрада України, якщо люди будуть так поводитись, то невдовзі тут, на Заході, може бути те саме, що зараз відбувається в Донецьку. На ці аргументи жінки заявили, що все одно не пустять своїх чоловіків і синів бути гарматним м’ясом на Сході, а коли ворог прийде сюди, готові захищати власні домівки.
Андрій Станкевич, розповідаючи про четверту хвилю мобілізації, яка викликана необхідністю ротації військовослужбовців на передовій, що воюють уже півроку, а то й більше, наводив приклади, коли наші земляки зголошуються до війська добровольцями. Натомість людей куди більше цікавило, хто не підлягає мобілізації, і заступник військового комісара вкотре терпляче пояснював усі законодавчі нюанси.
Олексій Кондрацький сказав, що розуміє батьків, які бояться відпускати дітей воювати, але хтось же мусить захищати Україну.
До краю наелектризовану атмосферу зібрання дещо розрядив приїзд голови райдержадміністрації Юрія Горайського. Він розповів, що напередодні ввечері повернувся із Старобільська на Луганщині, звідки привіз для перезахоронення у Збаражі останки нашого земляка Тараса Михальського та ще двох загиблих воїнів з Тернопільщини. Місцеві мешканці поховали їх по-християнськи, відправили заупокійні панахиди за героями на 9-й та 40-й день. Юрій Горайський наголосив, що подвиг Тараса, який пішов на фронт добровольцем − найточніша відповідь на питання, чи потрібно йти до війська. Тарас не ховався за спиною інших, не чекав, поки призвуть «мажорів», поки повернуться заробітчани з-за кордону, щоб виконати свій громадянський обов’язок. І така позиція, як у Тараса Михальського, інших патріотів − наших земляків, які захищають Україну на східних рубежах, щоб не пустити московського агресора у наші домівки, − єдино правильна.

Джерело: Народне слово