Тернопільщина може простелити Європі «шовковий шлях» у Китай

Тернопільщина може стати невеликим, але стійким та надійним містком між двома світами – прогресивною Європою та консервативним і водночас високотехнологічним Китаєм. Потужний природний, кваліфікаційний та людський потенціал дозволяють області бути не тільки точкою перетину сплетінь усіх торговельних шляхів, а й розмістити на своїй території потужні виробництва, наблизивши їх до споживача. З огляду на результати нещодавніх зустрічей керівництва області з іноземними делегаціями, така перспектива є доволі реальною, запевняють експерти. За яких умов? Про це «Номер один» розповів начальник управління інвестиційної, зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного співробітництва ТОДА Руслан Кулик.

На перетині двох світів

Українці можуть нарікати на все, що завгодно: корумповану владу, агресивних сусідів і багато іншого. Та є те, чим Господь точно не обділив нашу багатостраждальну країну, – вигідне географічне розташування. Це один із факторів, який не дає забути про нас ані нашим союзникам, ані ворогам. У час, коли Україна перетворилась на подушку безпеки у стосунках Заходу та Росії, прийнявши на себе удар під час загострення ситуації, експерти думають над тим, як використати особливість нашої країни для її ж блага. Ідея не з нових. Родом із підручника історії для шостого класу. Саме тоді школярі вивчають таке явище в історії, як Шовковий шлях. Спеціалісти натюнінгували старовинний досвід, модернізували й адаптували до вимог сьогодення. Ось так з’явився рецепт економічного порятунку нашого краю.

Нагадаємо, Шовковий шлях – це торговий шлях, що був прокладений Китаєм понад 2 тисячі років тому і прославився у всьому світі. Він служив в якості мосту між Китаєм і країнами Європи, Азії та Африки і був важливою з’єднуючою ланкою в обміні товарами та розповсюдженні досягнень цивілізації між Сходом і Заходом. Так в інші країни було доставлено велику кількість китайського шовку і виробів, тому його і називають Шовковим шляхом. Карта доріг нагадувала павутину, нитки якої перетиналися в районі Чорного моря. Подібним чином слави зазнало припортове місто-герой Одеса. Тернопільщина не має виходу до моря, однак готова відкрити для іноземців свої повітряні ворота. Крім того, область виношує амбітні плани стати партнером лідерів світового виробництва.

– Китай залишається потужним гравцем у геополітичному та економічному плані. Багато європейських транснаціональних компаній перенесли своє виробництво на Далекий Схід. Та зараз, враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні, середня заробітна плата в нашій державі та у Китаї у доларовому еквіваленті приблизно однакова. Та Україна має одну перевагу – близькість до кордону. Розмістивши свої виробництва у нас, європейці суттєво економитимуть на транспортуванні, – пояснює Руслан Кулик. – Витрати можуть скоротитися у 3-4 рази. У зв’язку з цим фактором виникла ідея відновлення Шовкового шляху з Європи до Китаю.

За словами пана Кулика, у випадку реалізації задуманого область отримає одразу кілька позитивних моментів. Перш за все це нові робочі місця. По-друге, збільшення податків у місцеві бюджети. І, зрештою, тісні партнерські зв’язки з найбільш розвиненими країнами світу.

Ключовими країнами, через території яких пролягала головна транспортно-торговельна артерія, є Польща, Узбекистан, Туреччина, Україна та Грузія. Ці гравці на полі з’явилися не одразу. Раніше вирішальну роль відігравали країни, які мають вихід до моря. Сухопутнім шляхом у давнину практично не користувалися. Та час вніс свої корективи і залучив до процесу нових учасників.

– Тернопільщина може стати містком між Європою та Азією. Цій темі була присвячена наша зустріч із делегацією Китаю. Почали відновлювати стосунки з країнами, які є зв’язними ланками ланцюжка Шовкового шляху. Це Польща, Узбекистан, через які пролягають головні ворота шляху. Маємо контакти з Грузією, європейськими колегами, налагоджуємо зв’язки з азіатськими країнами, і ці зв’язки можна використати з користю. На жаль, до цього часу країна використовувала свій потенціал лише в одному напрямку. В Європі перенасичені ринки. Відсутній ринок збуту змушує виробників шукати вихід на нове коло споживачів. Для них цікаві ринки, де можна представляти свою продукцію. Маючи контакти зі Сходом, ми могли б посприяти цьому. Натомість взамін європейські партнери могли б розмістити у нас своє виробництво. Попри цілий ряд переваг українці могли б освоювати новий досвід та технології. Натомість братерські стосунки з такими кранами, як Китай та Узбекистан, за нашого сприяння дали б можливість для європейських компаній виходити на нові ринки,- каже Руслан Кулик.

Відкрити повітряні ворота

Більше того, китайці можуть створювати на Тернопільщині виробництва з врахуванням близькості до кордону. У нас є багато підприємств, які збанкрутували, але потужності їхні збереглися. Мова йде про приміщення та земельні ділянки. Прикладом такої діяльності є підприємство «Бортнеце».

У транспортуванні товарів зі Сходу на Захід та навпаки область робить ставку на повітряний простір. Відтак відновлення роботи аеропорту знову залишається пріоритетним завданням. Однак одного летовища замало, щоб механізм запрацював. Для цього потрібен як мінімум індустріальний парк з великими ангарами, в ідеальному варіанті – логістичний центр. Китайська продукція заполонила ринок. Як правило, її купують через Одесу, але ніхто не говорить про створення спільних виробництв. Китай завойовує все нові ринки збуту продукції, тому Тернопільщині було б цікаво стати учасником її виробництва.

– У торгово-промисловій палаті України ми зустрічалися з послом Китаю. За його словами, зараз країна зацікавлена розвитком ІТ-технологій. Це дало б можливість створення ІТ-компаній для подальшого транспортування продукції у Європу. У нас є національний технічний університет, який випускає спеціалістів у цій галузі. Кадри з ІТ-технологій випускають й інші навчальні заклади області. Тому в нас є хороші резерви, здатні працювати на іноземні компанії. Не забувайте і про те, що Україна входить у четвірку країн з найвищим показником якості освіти, – каже Руслан Кулик.

Плюсом є і те, що ані Китай, ані Узбекистан не мають територіальних претензій до України. Це зменшує ризики, які виникають у ході співпраці.

Узбецькі компанії теж шукають ринок збуту для своїх товарів. Україна цілком могла б погодитися на таку співпрацю. Наприклад, кондитерська фабрика «ТЕРА» могла б купувати узбецькі горіхи тощо. Турецькі ж компанії готові працювати з нашими сільгоспвиробниками у частині надання посадкового матеріалу за умовами подальшого викупу урожаю продукції.

Як бачимо, перспективи є, але для їх реалізації ще працювати і працювати. Втім нічого неможливого немає, тим більше, що перші кроки до співпраці уже зроблено.

Джерело: Номер один