Тернопільщина ризикує залишитися без м’яса

Коливання курсу валют та подорожчання зернових можуть спричинити значне погіршення стану українського тваринництва. В зону ризику потрапляє Тернопільщина, для якої сільське господарство є пріоритетною галуззю. Не буде доступних кормів – тварин виріжуть, як наслідок – втрата виробництва, робочих місць і багаторічних напрацювань.

Ціни на м’ясо не встигають за цінами на зерно

Повноцінними сільгоспвиробниками можна назвати ті підприємства, які не лише вирощують культури, а й займаються тваринництвом. Якщо підприємство вирощує зернові, вигодовує ними тварин і продає м’ясо, молоко, яйця, субпродукти – маємо виробництво з додатковою вартістю, податками, робочими місцями. Це соціально- відповідальне виробництво вигідніше для області, ніж у випадку, коли агрохолдинг засіє землю і продасть необроблену сировину.

Однак саме перша категорія виробників потрапила під удар. Маємо таку ситуацію: фуражне зерно різко подорожчало, як наслідок, зросли у вартості корми, харчові добавки, вітамінні комплекси. А ціни на м’ясо порівняно з іншими категоріями продуктів зросли не на багато. Купівельна спроможність населення не висока, а норми по споживанню м’яса не виконуються – його завжди їдять менше. У період кризи багато українців сприймають цей продукт як те, від чого можна відмовитися задля економії. Закони ринку жорстокі, і якщо підприємець не може підвищити ціну на свою продукцію, вплинути на попит, він змушений або продавати несучи збитки, або скорочувати виробництво. У таких умовах виробникам продуктів тваринництва, які не мають свого зерна, стає невигідно утримувати живність, купуючи дорогі корми. Це стосується і приватних господарств населення.

Ті підприємства, які мають власне зерно, теж постають перед вибором, адже вигідніше продати дорогу сировину і мати миттєвий прибуток, аніж вкладати ресурси у тваринництво, чекати й ризикувати. Тим більше, що подорожчали і паливо, і матеріально-технічне оснащення. Експерти підрахували: якщо на початку 2014 року за продану тонну м’яса свиней можна було придбати понад 2 тонни дизельного палива, то в березні цього року – 1,2 тонни. Одна тонна молока, реалізованого на переробку, дорівнювала  0,5 т пального, тепер за таку ж кількість продукту можна придбати 0,2 т. Ціни на пшеницю упродовж року зросли приблизно удвічі, показали небачений темп й енергоресурси. М’ясо за швидким ростом цін не встигає.

Почалося скорочення поголів’я

Тим часом аграрії вже б’ють на сполох: поголів’я тварин скорочується. За даними Державної служби статистики, в Україні станом на 1 березня ц.р. поголів’я великої рогатої худоби скоротилося у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 9,8%, свиней – на 4,6%. Птиці за рік стало менше на 8,3%, овець та кіз – на 9%. Однак поки що Тернопільщина не показала значного скорочення поголів’я, за деякими категоріями тварин збільшилося, наприклад свиней – на 7%.

Що ж буде, якщо на Тернопільщині стане економічно недоцільно вигодовувати тварин і поголів’я масово почнуть вирізати? Виникне ланцюгова реакція: нема свині – нема м’яса, нема сировини – не працюють підприємства переробки і торгівлі. Як наслідок – масова втрата робочих місць. Постраждає і простий покупець, який не зможе купити якісної вітчизняної продукції за помірною ціною. Тож привіт «дев’яностим», коли у нас масово вирізали тварин, закривалися ферми, а ми їли імпортні «гумові» м’ясива. Також експерти прогнозують скорочення обсягів виробництва молока у цьому році.

– Така ситуація неабияк тривожить, адже може бути знищено усе, чого області вдалось добитися за останній десяток років. Агровиробники вклали

у тваринництво шалені кошти, а зараз це стає економічно недоцільним. Сільське господарство для Тернопільщини – годівельна галузь, тому ми неодноразово зверталися в Міністерство агрополітики з пропозиціями змінити підходи. Сільгоспвиробникам потрібна економічна підтримка: дотації, пільги в оподаткуванні. Це стосується в тому числі імпорту товарів для тваринництва, – каже директор департаменту  агропромислового розвитку Тернопільської ОДА Олег Напора.

Імпортні поросята стануть золотими

Тут варто згадати про зміни до Податкового кодексу щодо додаткового імпортного збору – 5 і 10%. З точки зору сільського господарства таке рішення уряду можна назвати недалекоглядним. Так, порівняно швидко держава зможе наповнити бюджет, але… є ряд товарів для сільського господарства, які в Україні взагалі не виробляються: техніка, деякі корми. Їх у будь-якому разі потрібно завозити з-за кордону – аналогів нема. Також господарства, щоб ефективно розвиватися, мають закуповувати племінних тварин. Разом з ПДВ і додатковим збором заморське порося чи корова будуть золотими. Це ще один удар для сільського господарства, який гальмуватиме його розвиток. Складається враження, що комусь вигідно, щоб Україна не розвивала внутрішнє виробництво, а залишалася сировинним придатком для багатших країн. Принаймні зараз думати про поступ, модернізацію виробництва фермерам ой як нелегко. Сільське господарство, особливо тваринництво, потребує якщо не дотацій, то принаймні податкових пільг – відміни ПДВ, скасування додаткового імпортного збору на певну категорію товарів для с/г

виробництва і породистих тварин.

Директор ТОВ «Райз Максимко», яке займається вирощуванням ВРХ, Юрій Федорчак розповідає, що теперішня економічна ситуація дуже ускладнила ведення бізнесу. Незважаючи на це, підприємство поки що не скорочує поголів’я худоби, також не залишають незасіяними земельні площі. Намагаються втриматись на плаву за рахунок запасів.

– Дуже доречними були б дотації для галузі, скасування ПДВ при імпорті, – зізнається підприємець. – Зараз не вистачає білка для годівлі, потрібно закупляти імпортну сою і кукурудзу, тому податкова «знижка» була б дуже доречною.

– Складові собівартості продукції подорожчали у два-три рази: ціни на дизпаливо зросли удвічі, на міндобрива – втричі, у два рази стали дорожчими засоби для захисту рослин. Ціна на продукцію тваринництва зараз не зростає, тримається на рівні минулого року, підняти її теж майже не реально – люди просто не будуть купувати м’яса. Зарплати не ростуть, і покупець просто не має на це грошей. Тож ціна на м’ясо зараз не перекриває затрат на його виробництво, з молоком ситуація трохи краща – виходимо «на нуль», – ділиться наболілим директор ПСГП ім. Шевченка (Лановецький р-н) Микола Богатюк. – Зараз ми виживаємо, в країні криза, і держава не звертає уваги на потреби аграріїв, хоча у всьому світі сільське господарство отримує дотації. Якщо виробництво буде збитковим і далі, ним ніхто не займатиметься. Фермери почнуть вирощувати сою, ріпак і продавати як сировину – населення цим сите не буде.

Звісно, те, що не ростуть ціни на м’ясо, зараз тішить споживача. Добре і державі, що надходить більший збір від імпорту, однак сільгоспвиробництво, яке і так кульгає, знову стає цапом-відбувайлом економічних перипетій. Якщо його не підтримати зараз, не дати можливості модернізуватися і хоча б частково наздогнати Європу, завтра ризикуємо втратити значно більше.

Джерело: Номер один