Аби повірити в добро, треба почати його робити

Благодійність в людському суспільстві існує століттями. Дійсність, яка оточує українців сьогодні, особливо спонукає нас до згуртованості та до того, аби ми повернули свої обличчя в сторону потребуючих. Останніх у нас, на жаль, чимало. Робити добрі вчинки можна по-різному, та головне, щоб щиро, від серця. Бо коли ти твориш добро від серця, ти твориш його, в перш чергу, собі. Кажуть, гроші та благодійність – це ті категорії, які люблять тишу, але коли не говорити про щирі добрі вчинки, то де тоді взяти надію на завтрашній день?..
Ми не змогли обійти увагою тих людей, які своєю працею та з допомогою благодійників працюють над соціальними проектами не лише в межах Тернопільської області, але й по всій Україні. Тернопільське обласне відділення Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО багато уваги приділяє допомозі людям із обмеженими можливостями та малозабезпеченим сім’ям, армії та медичним установам.

Віталій Семенюк – директор  Тернопільського обласного  відділення Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО, представник ГО «Самопоміч» Тернопільщини:
«Ми є неполітична організація, яка поряд з розвитком культурних відносин України з країнами Європи має на меті допомогу людям з обмеженими можливостями та малозабезпеченим сім’ям. З огляду на ціль, ми радо співпрацюємо з усіма громадськими та благодійними організаціями, меценатами. Також приділяємо увагу розвитку науково-культурних та спортивних відносин між людьми, які обмежені в спілкуванні».

Довідково.
Тернопільське обласне відділення Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО розпочало свою діяльність у 2009-му році. Воно є офіційним партнером ЮНЕСКО в Україні, що представляє інтереси організації і є єдиним на теренах країни, хто від імені ЮНЕСКО займається соціальним напрямком роботи. Як розповідає Віталій Степанович, засновник та очільник Відділення, розпочалася його робота із внутрішнього пориву, який переріс у масштабну роботу, над якою сьогодні працює ціла команда.

Щоб не бути голослівними, перейдемо на мову цифр
За підсумками роботи організація доброї волі доставила в українські лікарні близько 1000 функціональних ліжок (вартість кожного складає від 1000  євро), оснастила ними палати більше 40 лікувальних та соціальних закладів області та України,також їм  було надано ортопедичні матраци,  постільну білизну ,меблі ,устаткування ,тощо.. Більше 1000 людей отримали інвалідні візки, було роздано близько 2000 милиць, палиць, ходунів. Спільно із благодійними фондами «Єдність» та «Геронтіса» відправили на Кіровоградщину 3 фури із гуманітарною допомогою. Відгукнулися на людське горе та передали 3 функціональні ліжка, ортопедичні матраци, перев’язочні матеріали, постільну білизну, а також одяг та взуття для дитячого будинку в Дебальцеве. 90 ліжок та багато інших медичних матеріалів отримав від ТОВМЦВП ЮНЕСКО Львівський військовий шпиталь ,та пдібний матеріал Харківський військовий госпіталь. Посильну допомогу було надано Дубенському хоспісу та інвалідам Рівненської області. Це далеко не повний перелік зробленого.

 Благодійники – це ті, хто знайшли сили робити більше
Тернопільське відділення Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО протягом двох років тісно співпрацює з громадськими та благодійними організаціями Франції, Німеччини та Польщі. Людське горе немає національної ознаки.    Сьогодні сотні українських сімей із щирою вдячністю згадують імена своїх закордонних благодійників та відчують тепло і практичне полегшення умов життя завдяки Андре Кордюсу та його дружині Марі Клер, Франсуа Бланше та його команді,Анні-Марії Боше та багатьом іншим – список чималий.

Франсуа Бланше – президент «Association Vendйe-Ukraine» (Франція)

Андре Кордюс –  партнер Тернопільського обласного  відділення Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО, меценат з міста Шато-Салі (Франція)

Анна-Марі Боше-Хілболт – наш партнер та меценат, презедент благодійної організації Равенала з міста Фальсбург (Франція)

Допомога українським військовим
Ще на початку антитерористичної операції з міста Любомиж (Польща) благодійники передали допомогу в Збаразький логістичний центр, де керуючим є батько Героя України Устима Голоднюка. А півроку тому до організації з проханням допомогти звернулися батьки одного із солдатів батальйону «Торнадо». Виявилося, що із Тернопільщини в батальйоні служать 20 хлопців. Чотири рази представники Тернопільського обласного відділення Міжнародного Центру  спільно із капеланом Тернопільщини отцем В’ячеславом возили необхідну амуніцію для військових.
Для вояків із батальйону «Донбас», які потрапили в полон у літньому одязі і пробули в руках ворога до зимових холодів, передали 100 шкіряних бушлатів. Бушлати привезли із Франції. Це форма французьких пожежників – з міцної тканини, тепла, водонепроникна. Коли український Президент зустрічав в аеропорті наших військових, яких відпустили з полону, хлопці були вдягнені саме у французькі бушлати.

Друзі-поляки
В народі добре пам’ятають історичний факт переселення лемків. Їх було переселено близько півмільйона. Але й в Польщу в 1944-1946 роках з терен нашої країни мігрувало 1,5 мільйона українців. Їхні нащадки розкидані по всій Польщі. У місті Любомиж їх особливо багато. Отож, у недавньому часі було поставлено за мету створити тісні культурно-соціальні зв’язки із цим містом. Було підписано договір про створення українсько-польської громадської організації «Самі свої». До слова, у місті щорічно відбувається кінофестиваль із однойменною назвою, а комедійний фільм «Самі свої» розповідає історію переселення українців до Польщі.

Цікавий випадок
Повертаючись зі Збаражу в Тернопіль волонтери разом з польськими гостями якраз минали село Кровінка. Один із поляків помітив вказівний знак із назвою села і пригадав, що його батько саме з цих місць. Було вирішено зупинитися і запитати тутешніх, чи не знайоме їм прізвище того чоловіка, чий батько мігрував до Польщі і в роки війни втратив будь-який зв’язок із родичами з України. Зупинилися на польовій дорозі і спитали жінку, яка поралася в полі. За чудовим збігом обставин вона виявилася тіткою польського подорожуючого. Життєві колізії часто вражають більше, ніж екранні…

Віталій Степанович розповідає, що за допомогою польської поліції вдалося воз’єднати багато українсько-польських родин.

Увага до дітей
Тернопільське обласне відділення Міжнародного Центру впровадження програм ЮНЕСКО розвиває різні соціальні напрямки, залучає до проектів тернопільських школярів. Учні міської школи номер 9, від наймолодших до випускників, недавно збирали передачу для наших військових та разом з волонтерами  готували коробки з продуктами харчування, засобами гігієни, одягом та взуттям.
Вже не перший рік волонтери організовують поїздки для школярів випускних класів до Польщі. Діти отримують можливість познайомитися із польськими однолітками, побувати в іншомовному середовищі, дізнатися більше про європейські вищі навчальні заклади, до яких збираються вступати.
Минулого року у червні ТОВМЦвп ЮНЕСКО організував Польсько-Український міжнародний марафон Намислів-Львів-Підволочиськ. По закінченню пробігу його учасники саджали на алеї марафону молоді дерева. Таку гарну ініціативу планують зробити традиційною.

Як-то кажуть, краще зробити одну добру справу, ніж сказати сто добрих слів. Тому якщо ви бажаєте долучитися до благодійної справи, пишіть на електронну скриньку організації samodopomoga@ukr.net, або телефонуйте за номерами: (050) 21 02 706, (050) 28 63 520. Ніщо так не красить людину, як добрий вчинок.
Юлія Хім’як