Василь Кармазин. Про культурно-мистецьке сьогодення Тернополя

Довідково.
Василь Кармазин – начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради. Працює в галузі культури вже 34 роки, з них в управлінні – 14. Починаючи від листопада 2014 року – керівник управління. Закінчив Теребовлянське вище училище культури та Рівненський державний інститут культури. Родом із Тернопільщини (Гусятинський район, м. Хоростків).

– З огляду на Ваш багаторічний досвід найперше хочеться поцікавитися, чи досі робота приносить належне задоволення?  
– Робота в культурі цікава, хоча зараз працювати непросто. Фінансування не дозволяє на широку руку проводити заходи, втілювати проекти. Але якщо запалитися ідеєю, можна зробити все і навіть за дешево.

– Чи активна тернопільська молодь у співпраці з управлінням?
– Зараз є багато молодіжних організацій, до нас звертаються студенти і учні. Молодь як такого досвіду часто немає, але має цікаві ідеї. Ми пробуємо підказати їм, як правильно рухатись, що саме робити, якщо цікавий проект, то ми втілюємо його в життя. Сьогодні є багато нестандарту, якого раніше не було. Якщо у час, коли я починав працювати форми проведення заходів зводились до концертів, звітів самодіяльності, то сьогодні поле діяльності досить широке – вибирай, що більше до душі.

– З останніх проектів який Вам найбільше запам’ятався?
– Важко сказати, в мене кожен день свіжі виступи, концерти. Цього року ми багато працювали над фестивалем «Там, де є благословіння». Це потужний захід, який потребує багато затрат – і матеріальних, і фізичних, і моральних. Доводиться працювати із колективами з усієї країни. Фестиваль «Там, де є благословіння» ми починаємо готуватися в листопаді-грудні і до квітня триває робота. Зараз працюємо над  Днем Європи, який буде проходити 16-го травня. Співпрацюємо з представництвом ЄС в Україні.
Взагалі, наше управління організовує досить багато заходів – починаючи з 1-го січня і до 31-го грудня. На травень, який має 31 день, в нас заплановано 60 заходів. Намагаємося так зробити, щоб було і якісно, і цікаво.

– За такою кількістю заходів не губиться глядач?
– В тім то і діло, що ні. Повторюся, сьогодні є багато форм проведення, різні заходи орієнтовані на свою категорію відвідувачів. Ми стараємося охопити більшу частину населення.

– Чи передбачені проекти для людей з обмеженими фізичними можливостями?  
– Переважно ми використовуємо можливість виїхати до них на місця. Спільно з Центром творчості дітей та юнацтва проводимо міський фестиваль «Повір у себе», де залучаємо нечуючих, діток з обмеженими фізичними можливостями, які беруть участь у заходах нарівні з іншими. Організовуємо для них ранки до Миколая, до Дня захисту дітей 1-го червня. Стараємося їх не оминути.

– Як стосовно літа? При сьогоднішній ситуації багато батьків не матимуть можливості повезти дітей на відпочинок, а зайняти їх чимось потрібно.
– Ми починаємо проводити в парку Т. Г. Шевченка на літній естраді щонедільні заходи, в яких будуть залучені і діти, і доросле населення, будуть проводитися ігрові програми, дискотеки.

– Меценатів залучаєте до фінансування заходів?
– Так. Раніше було простіше. Тепер люди віддають гроші на потреби АТО, на лікування хворих дітей. Але й сьогодні філантропи допомагають: якщо не можуть надати фінансової допомоги, то допомагають апаратурою, місцем проведення.

– Чи має управління плани на довгострокову перспективу?
– Звичайно, такі плани є. Над однією ідеєю працюємо ось уже три роки. Ми виграли польський грант і маємо можливість закупити апаратуру для «Березолю» та для Українського дому «Перемога». Сьогодні велика проблема в оновленні апаратури.
На перспективу хотілося б, щоб всі заклади були матеріально і технічно забезпечені. В нас ще є будинок культури «Кутківці», «Пронятин», музичні школи, які теж мають багато колективів, в яких немає можливостей десь показати свої таланти.
Тернопіль називають містом фестивалів, тому хочеться, щоб їх було більше. Зараз немає фестивалю народної тематики. Хочеться почути народний спів, зібрати народні колективи, організувати пісенний вернісаж. Але зараз повноцінно і на належному рівні ми цього зробити не можемо. Для діток є бажання відновити ігрові програми, які колись називалися «Дев’ять плюс один». Це було б дуже цікаво.

– Досвід інших міст переймаєте? Якщо так, то який саме?
– З начальниками управлінь областей підтримуємо зв’язки, інформуємо один одного про заходи. З останнього,чим поділилися – це Музей національної ляльки, який ми організували при бібліотеці. До нас телефонують з різних областей, приїжджають перейняти досвід. В 4-ій бібліотеці ми влаштували етно-центр. Не хочу хвалитися, але наші краєзнавці високо оцінили експозицію і порадили добре пильнувати цінні експонати.

– Продовжуючи тему, сьогодні на часі створення електронних бібліотек. Коли така буде у Тернополі?
– На даному етапі ми виграли грант, який забезпечує комп’ютеризацію бібліотек. В центральній бібліотеці на другому поверсі все вже комп’ютеризовано, там стоять великі монітори і кожен може скористатися Інтернетом. Ми ще в процесі, але вже маємо результати.
Спілкувалася Юлія Хім’як