Home Події

«Золота армія» Олександра Башти

zaНепосидючий тернополянин виготовив мініатюрних героїв УПА

Майже рік знадобилося 54-річному Олександрові Башті, щоб втілити свою мрію – створити шість фігурок легендарних героїв армії Нескорених (УПА). У минулому військовий льотчик, кадровий офіцер, він є пристрасним колекціонером мініатюрної скульптури (40 мм). Відтак стіни його кабінету прикрашають спеціальні стелажі з солдатиками армій усіх часів і народів. За скромними підрахунками власника, його міні-військо налічує 2 тисячі «стволів», починаючи від озброєних палицями первісних людей, потому йдуть войовничі ацтеки, нікени, вікінги, галли, спартанці, конкістадори і аж до солдатів усіляких війн, від 100-річної до Другої світової.

Surprise від кіндера

Збирати ліліпутну армію Олександр почав ще в дитинстві. Але солдатики виявились не дуже стійкими, тож що тоді зібрав, загубилося десь у часі. Та й у дорослому житті якось було не до іграшок. Допоки йому не подарували шоколадний кіндер-сюрприз із маленьким воїном усередині. І спливли спогади дитинства. До того ж у родині підростав син, Олександр Башта-молодший, сьогодні вже хірург-інтерн. Відтак у будинку з’явилася полиця з мініатюрними воїнами.

– «Кіндери» стали випускати в 1970-х роках. Першими були металеві фігурки ковбоїв, потім – піратів. Пізніше приєдналася Росія і почала випускати свої сюрпризи в шоколаді під назвою «Золоте кільце», хоча у росіян і шоколад несмачний, і фігурки не якісні, – зауважує Олександр Башта.

Славетні нехлюї

Особливе місце на полиці займають браві солдатики Олександра Башти – рядовий Василь Чонкін (з однойменної сатиричної книги В. Войновича), Швейк (герой роману Ярослава Гашека), Попандопало з комедії «Весілля в Малинівці», просто матрос-анархіст, рядовий Піткін. І завершує цю галерею нехлюїв німецький солдат-інтендант Ганс, персонаж маловідомий в Україні, але алегоричний в Європі: з кругленьким черевцем, у штанцях гармошкою, ремінь висить на животі, ще й в окулярах. Щоправда, скульптор зглянувся над ним і трохи його «дисциплінував» та виструнчив.

«Я довший час збирав солдатиків із «кіндер-сюрпризів», потім – просто бронзові фігурки, аж якось пригадав головного персонажа повісті Войновича – рядового Василя Чонкіна. І так захотілося собі такого! Почав шукати в Тернополі скульптора і познайомився з Борисом Рудим (до речі, автором пам’ятника князю Данилу Галицькому – авт.). Я показав йому малюнок, приходжу через пару днів до майстерні, а він простягає мені бронзового… Швейка! – сміється Олександр. – Тоді й виникла ідея створити цілу серію з 6 горе-воїнів.

Хоча по одній фігурці робити досить дорого, зізнається збирач: десь 100 доларів скульптор бере за майстер-модельку, ще 50$ – за виготовлення зворотної моделі, т. зв. «резинки», з якої виливають заготовку, а вже потім виплавляють скульптуру (це ще плюс 4-5 дол.). Усього приблизно 150-160 дол. Звичайно, якщо фігурки тиражувати, гроші окупляться, але тоді втратиться цінність колекції.

УПА карбували у Севастополі

Центральну частину домашньої експозиції пана Башти займає бронзова колекція, де виставлені зроблені саме в Україні бронзові солдатики.

– У Вінниці живе майстер моделі, скульптор Влад Булгаков, який і ліпить воїнів середньовіччя. У Криму, точніше в Севастополі, була майстерня, де вміли дуже добре їх виплавляти, бо тут потрібні особливі відчуття, – зазначає колекціонер.

Із зрозумілих причин зараз із кримчанами зв’язок втрачено, залишилися тільки такі виплавлені серії: «Українські козаки», «Кримська війна», «Османська імперія», «УПА – армія нескорених».

– Якось, розглядаючи колекцію, я подумав: у мене стільки солдатиків з різних країн, але немає вояків УПА. Почав переглядати старі світлини, підбирати потрібних героїв, – говорить співрозмовник.

Так з’явився бронзовий генерал Роман Шухевич із двома охоронцями та легендарний Василь Кук, який очолював армію після загибелі Шухевича. Його виготовлено з американським карабіном М-2, що часом перекидали повстанцям разом з гуманітарною допомогою групи підтримки з Заходу. Потім з’явилися на світ найстарший та наймолодший воїни УПА: бравий сотник Гамалія і 16-річний зв’язковий Слава Пилипчук. Обидва воювали у лісах на Гуцульщині, там і голови поклали.

Переглядаючи старі фото, пан Башта звернув увагу на схожого на опришку Олексу Довбуша колоритного сотника на псевдо «Хмара» (Дмитра Білінчука), який теж воював у Карпатах. Приєднав до гурту і його.

– А от фігурки жінок-солдатів дуже рідко зустрічаються у колекціях. Але вони зіграли важливу роль у боротьбі УПА. На пам’ять про них ми зробили зв’язкову «Калину» з квітами в руці (вона ж Галина Лукан – надрайонний провідник ОУН, разом із чоловіком загинула в бою на початку 1950-х рр.), – зауважує співрозмовник.

Коли робота над колекцією вже завершувалась, звернув увагу на чорно-білу світлину кулеметника з надзвичайно мужнім обличчям. Адже відомо, що у повстанців була рота важких кулеметів.

Подальшу роботу перервав Євромайдан. Натхненний героїзмом хлопців, О. Башта недавно самостійно виготовив три фігурки Героїв Небесної сотні – Сергія Нігояна, юнака у вигляді ангела і хлопчину, що кидає каміння. Вони не дуже якісні, щиро зізнається він, але це більше для душі. Адже Сашко-молодший спочатку був у Києві, а потім у складі «Білих беретів» – на Донбасі, дивом залишився живий і привіз «на пам’ять» осколок міни.

Крім бронзових солдатиків, пан Башта зібрав унікальну колекцію випущених підпільно поштових марок і листівок УПА.

– Сьогодні їх дістати практично не можливо, це 14-ті роки минулого століття. Марки, конверти, листівки хочеться мати. Вони найцінніші, бо це наша історія, наша боротьба, – не замислюючись, каже колекціонер і зізнається, що мріє колись організувати  виставку, щоб насамперед діти побачити і дізналися про героїчну історію рідної України.

Вуйко-бандерівець залишив пожовкле фото

І це не порожні слова. Декілька років тому йому вдалось отримати в управлінні СБУ Івано-Франківської області, звідки і походить рід Башт, довідку про розстріл родича Дмитра Мендели. Дозволили й ознайомитись зі справою.

– Про те, що мій родич був в УПА, лише у 1991-му розповіла бабця Ольга. Доти в родині про це не говорили. Я був офіцером радянської армії і рідні розуміли, що це може мені нашкодити. Її чоловіка, Дмитра Менделу, СМЕРШівці арештували у рідному селі Збора біля Калуша. Це було 19 вересня 1944-го, тільки-но пройшов фронт. Узяли в хаті разом із шістьма іншими чоловіками. Серед них був і брат Ольги – Григорій. Дмитра звинуватили, що був в Українській повстанській армії. Але на допитах він усе заперечував. І хоч доказів не було, його засудили до розстрілу як зрадника Батьківщини. Довідка наприкінці справи засвідчує, що вирок виконали в Стрию 16 листопада 1944 р., через два місяці після арешту. Тепер на тому місці братська могила, – каже Олександр.

Братові ж тітки, Григорію, за те, що не доніс про антирадянську діяльність родича, дали 10 років таборів із конфіскацією майна. Вислали до Сибіру, де він і десь згинув, а от бабця Ольга вижила, після заслання повернулася в Україну.

Цікаво, що серед «вєщдоків» справи було лише фото жінки, яке відібрали у Дмитра Мендела при затриманні. Це був знімок його дружини Ольги Башти, двоюрідної бабці нашого героя. Нині він зберігається в онука.

До слова, Олександр Башта захоплювався дельтапланеризмом, але один із польотів «на крилі» виявився фатальним. Лікарі врятували життя, але вже майже 20 років він прикутий до інвалідного візка. Тим не менш, ідей та енергії йому ніколи не бракує. Оце і є щоденний героїзм…

Джерело: Номер один

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар