Home Світське життя

Тернополянка навчилась готувати хробаків у маринаді

thumb_127198_photogallery_mТернополянка навчилася готувати хробаків, тарганів, змій і зародки яєць на кулінарному шоу. Вона потрапила туди, обійшовши 50 тисяч претендентів на участь

Учасницею телешоу «Мастер-шеф» на каналі «СТБ» стала приватний ріелтор з Тернополя Ірина Драбик. Дівчина ввійшла до двадцятки кращих кухарів-аматорів, зумівши вразити іменитих суддів програми. Про те, наскільки було складно довести свій професіоналізм, які конкурси були найважчими і які екзотичні страви вона готувала, наша землячка розповіла “RIA плюс”.
— У скільки років ви навчилася готувати їсти?
— У шкільному віці. Так склалися обставини, що ми жили разом із батьковою мамою. А у воєнні часи вона була вивезена до Німеччини. Розповідала, що якось вона приготувала їсти солдатам, і німецькому офіцеру сподобалося. Він забрав її до себе в сім’ю, щоб вона готувала їсти. А вже коли я ходила до дитсадка, а потім до школи, моя бабця готувала для нашої сім’ї. Мої батьки тоді часто їздили до Польщі, а мене з братом доглядала бабця. Я часто сідала у кухні і спостерігала за нею. Завжди питала: “А як ти то робиш?”, “А що ти туди додаєш?”. Перша моя страва — борщ. Я була тоді у 7-му чи 8-му класі. Просто прийшла якось зі школи, не було чим зайнятися і вирішила зробити батькам сюрприз: зварити борщ із пампушками. Борщ мені вдався, а пампушки не такі були, як мають бути, але батьки похвалили. У мене була подружка, і коли ми приходили зі школи, я часто щось готувала, а вона куштувала і хвалила. Коли була у класі 10-му, бабця померла. Відтоді у нашій сім’ї їсти готувала я. Тим більше, що моя мама не любить готувати. А тато любить, але він весь час був на роботі. Найбільше я люблю готувати м’ясні і рибні страви.
— Чому ви вирішили взяти участь у шоу “Мастер-шеф”?
— Я не марила цим. Напевно, це якийсь знак долі. Дуже люблю це шоу, спостерігала за учасниками з першого сезону, у другому сезоні вболівала за нашого земляка Віталика Барилка. Думаю, все, що стається в нашому житті, не є випадковим. Коли почався кастинг п’ятого сезону, мені захотілося заповнити анкету на сайті телеканалу. Буквально через два тижні – дзвінок. Мене запросили на кастинг у Львові. Мала приїхати з уже приготовленою стравою. Приготувала “Курку в мішечку”. Це куряча гомілка. Я замаринувала її у медово-соєвому соусі, трішки обсмажила, а потім запекла. Окрім курятини, було ще листкове тісто. На нього я виклала картопляне пюре, протушковані шампіньйони, трошки солодкого перцю, цибулі і моркви. До них виклала запечену гомілку і загорнула все у тісто, сформувавши з нього мішечок. Усе запекла. І приїхала з цією стравою на кастинг. Тихенько стала біля дверей, заповнила анкету. Мою страву усі куштували, журналісти брали у мене інтерв’ю. Я дуже хвилювался, бо не маю кулінарної освіти, навіть офіціантом ніколи не працювала. А приїхала, аби перевірити, на що я здатна. Це було 14 березня. А вже 23 квітня мені зателефонували і привітали з тим, що я ввійшла у сотню кращих кухарів-аматорів, і запросили на телекастинг, де кожного оцінювали судді.
— Як судді оцінили ваші старання?
— У червні поїхала на телекастинг. Тоді готувала стейк з яловичини з соусом з чорної смородини. Перепробувала дуже багато соусів, поки зупинилася на цьому. Готувала і на вині, і сирні, і вершкові, але всім чогось бракувало. За два дні до від’їзду у Київ я вирішила підкреслити смак м’яса ніжною солодкою ноткою. І коли судді куштували мою страву, ресторатор Ніколай Тищенко сказав мені “ні”, кулінарний експерт телеканалу Тетяна Литвинова — “так”, а всесвітньовідомий кухар з Колумбії, який готував для королівських осіб та багатьох світових знаменитостей, Ектор Хіменес Браво, підійшов до мене і каже: “Я дивлюся на вас – і не бачу вас у кухні. У вас довга сукня, зачіска, манікюр — такі жінки на кухні не стоять”. Я відповіла йому: „Хочу зламати цей стереотип, бо можна бути і красивою, і успішною, і вміти смачно готувати”. А він вислухав і відповідає: “Ваше м’ясо смачне, але проблема в соусі. Ви його замало додали. Коли я його пробую, то насолоджуюся кожною ноткою його смаку”. А потім несподівано дістає фартух і каже мені “так”. У мене відразу виросли крила, я дуже пишалася собою. Мені аж сльози на очах виступили. Адже одна справа – готувати для батьків і друзів, які хвалять з поваги до тебе, а зовсім інша, коли тебе оцінюють професіонали. Коли людина зі світовим ім’ям сказала мені “так”, я була на сьомому небі від щастя. Знала, що більше 50 тисяч чоловік прийшло на кастинг цього шоу, а я була серед тих, хто потрапив до сотні кращих кухарів. Я не могла повірити, що мене взяли у передачу. Взяли звичайну людину, яка ніколи не світилася у жодних шоу, не працювала кухарем. Коли я їхала на кастинг, думала, що не пройду. У мене була думка, що там усе куплено. Аж раптом мені вдалося пройти далі завдяки своїм умінням — такого я не очікувала. Після цього я повірила у себе як у кулінара.
— Що було готувати на шоу найважче?
— Балути. Це зародки качачих яєць, по-нашому – запортки. Раніше, коли приїжджала у село, то бачила, що мій дідо ці запортки викидав. Мені дивно було, бо знала, що це непотріб, а на шоу — делікатес. Був конкурс, на якому я мала приготувати з цих балутів вишукану ресторанну страву. Пам’ятаю, як я стояла і думала, що з ними робити. Запах від тих яєць був неприємним, а коли дістала каченя, то у нього уже сформований тулуб і голова, навіть пір’я було. Мені стало гидко, але коли знаєш, що ти — за крок від оміряної двадцятки кращих кухарів, тоді свої страхи стараєшся перебороти. Я взяла себе в руки і сказала собі: “Я сильна, я зможу!”. Я це приготувала і завдяки балутам потрапила у двадцятку.
Також було нелегко на конкурсі “Чорна кімната”. Треба було приготувати італійську пасту, тефтелі й овочеву підливу. А коли я зайшла у ту кімнату, там було темно. Тобто продукти потрібно було брати навпомацки. Що візьмеш – з того й приготуєш. Я там не намацала ні м’яса на фарш, ні яєць на тісто. А коли треба було готувати ці балути, то я звідти взяла жовток і зародок каченяти замість м’яса. Це був такий екстремальний конкурс! Я той балут протерла через сито, бо він мав хрящики. Його було важко зліпити докупи, бо це не фарш. Те саме — з пастою. Я не мала повноцінного жовтка, а тільки той міні-жовток з балута. Треба було добре постаратися, щоб приготувати те, що треба. Словом, було весело і цікаво. Там ніхто за красиві очі білого фартуха не давав. Треба було довести свій професіоналізм, деколи навіть перебороти себе. Недарма лозунг нашого шоу — “Страшно смачно”. Страшно, але маєш приготувати смачно. Фарш, який я приготувала з балута, був смачним, навіть у сирому вигляді, хоч і здавався спочатку огидним. Я собою дуже запишалася, адже отримала білий фартух і піднялася на балкон. Вийшло так, що я тих зародків боялася, але завдяки їм потрапила до двадцятки кращих кухарів-аматорів.
— З яких екзотичних продуктів готували?
— Там було багато такого: і хробаки, і таргани, і змії, і курячі гребінці, і коров’ячий шлунок… Ми після конкурсу так тих смажених тарганів їли… Тепер якщо десь на пікніку закінчиться закуска, я можу хробаків приготувати (сміється — прим. ред.). Це видається огидним, але коли смачно їх приготувати і дати людині з заплющеними очима скуштувати, вона не зрозуміє, що їсть хробака. Насамперед треба приготувати смачний маринад. Я хробаків маринувала у лимонному соку, додала сіль, перець, оливкову олію. Можна додати трішки часничку. Повірте, смажені у фритюрі хробаки — дуже смачні.
Джерело: 20 хвилин

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар