У Тернополі відкрилась виставка «Маляр неба і сумних дерев»

20151016_0069Його називають маляром неба і сумних дерев. Саме картини із зображенням одиноких, голих дерев на фоні неба стали його особливою манерою письма. Це картини, за якими можна впізнати тернопільського художника Діонізія Шолдру. Це відображення його внутрішнього світу, переживань і відчуттів, своєрідний автопортрет. Виставку «Маляр неба і сумних дерев», до 90-річчя з дня народження живописця і реставратора відкрили в обласному художньому музеї.

Діонізій Шолдра народився у Тернополі на Підзамчі 16 жовтня 1925 року. Відвідував початкову школу, а потім гімназію Юліуша Словацького, де зараз розміщена четверта школа. Навесні 1944 року разом з батьками, рятуючись від радянських «визволителів», виїхав закордон. Спочатку був в Австрії, де в Університеті Інсбрука почав вивчати малярство та реставрацію. У 1950 році емігрував до США, де був прийнятий у члени Об’єднання Мистців Українців в Америці. В 1957 році повернувся до Європи. Деякий час перебував у Парижі, потім переїхав до Інсбрука, де продовжив перервані студії. До 1965 року студіював у Відні історію мистецтва та техніку реставрації. Після повернення до Нью-Йорка Діонізій Шолдра брав активну участь у виставках Об’єднання Митців Українців в Америці. Займався пейзажним і портретним живописом в олійній техніці. В 1975 році відкрив власне реставраційне ательє у Нью-Йорку. Нажаль, багато його мистецьких праць згоріли під час пожежі у 1982 році, а митець тоді важко пошкодив ногу. Жив він також у Канаді та Іспанії.

До України Діонізій Шолдра приїхав одразу на початку 90-х. Спочатку  два роки поспіль просто приїжджав у гості до родини, а у 93 році повернувся до Тернополя назовсім. На той час він жив в Іспанії, і мав власний будинок у Валенсії. У рідному місті він придбав квартиру на вулиці Листопадовій, 8, де й прожив останні два роки свого життя.

Приїхавши до рідного міста, одразу познайомився з художниками. Завдяки директору обласного художнього музею, йому вдалося влаштуватися на роботу в музеї. Він працював завідувачем реставраційної майстерні.

– У 90-х роках багато людей приїжджало з-за кордону, але мало хто з них залишався в Україні, – каже Ігор Дуда, директор художнього музею. – А Діонізій Шолдра повернувся на постійно додому. У нас він працював півтора року, і залишився у пам’яті кожного працівника. Був дуже цікавою особистістю. Приніс в музей атмосферу справжньої галицької інтелігенції,яка була втрачена за радянських часів. Знав декілька іноземних мов. Він прагнув навчити тому, що вміє сам, наступні покоління. У Тернополі, на жаль, ніколи не було реставраційної майстерні, а він нам передав свій досвід, залишив учнів, і така майстерня працює у нас донині. Також відреставрував та законсервував чимало творів західноєвропейського мистецтва, що нині розташовані в постійній експозиції музею. А ще він подарував нашому закладу 49 власних творів.

Виставку, присвячену Діонізію Шолдрі у музеї відкривають вже втретє. Перша відбулася у жовтні 1995 року, з нагоди 70-річчя з дня народження. Нинішня експозиція складається із 39 живописних та 5 графічних робіт митця. Представлено також багато документів та фотографій, які розповідають про життя цієї непересічної особистості.

– З Діонізієм Шолдрою я познайомився коли виконував обов’язки головного охоронця фондів художнього музею, – розповів Сергій Музика, виконавчий директор фундації «Справа патріарха Йосифа» – Перші його картини, які я побачив – це були «Самітнє дерево» і портрет доньки Люби у дитинстві. Його «Самітнє дерево» ми називали апокаліптичною візією. З одного боку – це ніби дерево, ніби рілля, а зрештою бачиш на картині хвилі, які поглинають нашу землю. Загалом, темою його творчості було самітнє дерево, але дерево, яке по суті не є живим, перебуває на межі життя і смерті, тому що свого часу він також перебував на межі смерті. Діонізій розповідав, що його майстерня у Нью-Йорку була на 14 чи 15 поверсі, а під ним були китайці, які займалися незаконним продажем золота. І коли поліція мала їх взяти, то вони підпалили помешкання. Через пожежу він опинився закритим у майстерні, і не міг вийти. І тільки завдяки тому, що вчасно під’їхали пожежники, він вижив. Десь на рівні четвертого поверху вони відкрили м’який ковш, і він з 14 поверху вистрибнув і залишився живим, хоча зламав ногу і довго потім був у лікарні. «Самітнє дерево» – це по суті його автопортрет, картина була намальований після того трагічного випадку. Уній він поєднав обгоріле дерево, як його доля, і небо. Я коли проводив екскурсії, то говорив, що це портрет Діонізія Шолдри. Дерево має голову, руки – все витягнуто до неба. Для нього небо – це були двері у вічність. На полотнах він завжди зображав на одній третій – землю, а на двох третіх – небо.

Перебуваючи у США наш земляк багато спілкувався з художниками діаспори. Довелося йому зустрітися і з самим Сальвадором Далі.

– Діонізій Шолдра був чудовим реставратором, – каже Сергій Музика. – Він розповідав, що якось у своїй майстерні у Нью-Йорку реставрував картину Сальвадора Далі. Далі при створенні своїх шедеврів не дотримувався технології, і його роботи з часом осипалися. І одного разу до Діонізія прийшов посланець від Далі і приніс роботу для реставрації. Коли він завершив роботу, то забирати її прийшов сам Сальвадор Далі. Він подивився роботу, заплатив за неї, і попросив дати йому картонку. На цій картонці Далі за кілька хвилин намалював корону іспанської імперії. Цей малюнок Діонізій подарував своїй донці Любі. Також йому доводилося реставрував і роботи Пабло Пікассо.

Виставка живописних і графічних робіт Діонізія Шолдри в художньому музеї триватиме до початку листопада. Окрім того, у музеї постійно діє меморіальна зала Діонізія Шолдри, а реставровані ним картини можна оглянути в постійній експозиції музею.

Помер Діонізій Шолдра 29 вересня 1995 року. Поховали його на Микулинецькому кладовищі. Через три роки, у 1998 році, на Листопадовій, 8 відкрили меморіальну таблицю художнику, а в художньому музеї – меморіальну залу.

Джерело: За Збручем

Вам також може сподобатися