Тернопільське підприємство безкоштовно надає протези

У кожного із них своя історія. Кирило Єрофейович, до прикладу, на протезах чи не усе життя. Обидві ноги чоловік втратив, будучи ще юнаком, у чотирнадцятирічному віці.

КИРИЛО ЗЕЛЯК, 61 рік користується протезами

«О то було давно, в 54 році я підірвавсь на міні. Мені 14 років було. Просто на полі міни ще не позбирали після війни. І десь я напоровсь на ту міну, і вона мені в ногах зірвалася».

А от Степана Володимировича тут називають молодим, бо із протезом, жартують, чоловік порівняно недавно – одинадцять років.

СТЕПАН БУРАК, 11 років користується протезом

«Та хвороба така, що звуження судин нижніх кінцівок. Потім пройшла ампутація. Протезне підприємство відвідую протягом одинадцяти років».

Це сьогодні, кажуть чоловіки, у них зручні протези. Раніше ж вибирати не доводилось.

КИРИЛ ЗЕЛЯК, 61 рік користується протезами

«Пацан малий, він хотів бігати так, як і всі діти. І що? Старався. Залізні вони, важкі вони чи не важкі вони, а він все одно хотів бігти в них».

СТЕПАН БУРАК, 11 років користується протезом

«Ходжу. Я сам одинокий. Так що все. Якби не той протез, я не знаю, я просто розводжу руками».

Протези для чоловіків виготовляє тернопільське державне підприємство. До того ж, робить це абсолютно безкоштовно і не гірше, ніж приватні чи іноземні виробництва, запевняють працівники.

РОМАН ДЕМКІВ, працівник підприємства

«З тими самими матеріалами працюємо, що і заграниця. Всі ті ми вузли маємо, які хочете. Ми маємо всі вузли до кольору, до вибору. Тільки дивимось по пацієнту, що йому підходить, бо не кожному пацієнту все підходить».

У Романа, до слова, також протези. Уже п’ятнадцять років. Однак це не заважає йому у роботі.

РОМАН ДЕМКІВ, працівник підприємства

«Нормально-нормально. Хто хоче працювати, той працює. Хто хоче ходити, той буде ходити. Протез – це допоміжне. Треба, саме головне, самому захотіти. А причину знайти, що мене щось болить, щось мені мішає, воно завжди знайдеться».

Підприємство спеціалізується не лише на протезах, тут виробляють також ортези, устілки і навіть взуття. Єдине, що потрібно, аби отримати ту чи іншу допомогу, це відповідні медичні довідки.

ЮРІЙ ХОМІЦЬКИЙ, директор Тернопільського КЕПОП

«В управління соцзахисту, мати довідку МСЕК, ЛКК і там далі ідентифікаційний код, паспорт – і може з такими документами звернутися на наше підприємство, де ми безкоштовно з хорошими фахівцями забезпечимо тим чи іншим протезно-ортопедичним виробом людину».

Особливістю їхнього підприємства, кажуть працівники, є також те, що пацієнти тут зможуть пройти курс реабілітації, допоки не звикнуть до протеза. Для цього у них пристосований фізіотерапевтичний кабінет. Є також необхідні тренажери для занять лікувальною фізкультурою.

ОЛЕНА ФЕЦАН, лікар стаціонару Тернопільського КЕПОП

«Спеціальні тренувальні поручні призначені для того, щоби людина без додаткових засобів опори могла контролювати свою ходу, тобто, в нас є бокове і пряме дзеркало для контролю за поставою».

Ці та інші тренажери, запевняє лікар, допоможуть пацієнтам адаптуватися до звичайного життя.

ОЛЕНА ФЕЦАН, лікар стаціонару Тернопільського КЕПОП

«Щоб вона в побуті повністю могла дати собі раду. Ці сходинки призначені для того, щоби… Висота кроку регулюється, тобто, коли людина тільки вділа протез, вона ще не має таких навиків користування тих протезів, таких рухових функцій, тому ці сходинки ми максимально знижуємо, і помаленьку людина починає тренуватися. І, як ми бачимо, вже третій-четвертий тиждень тренування, як правило, тоді ми поступово ці сходинки збільшуємо вже до висоти, які вони є на сходові площадці в нас в під’їздах».

Усього в стаціонарі можуть прийняти дванадцятьох пацієнтів. Є також кухня та інші зручності. Та, головне, це – підтримка, якої, наголошують люди, тут вдосталь.

КИРИЛ ЗЕЛЯК, 61 рік користується протезами

«Поважаю, люблю людей. Я по житті отакий оптиміст. Я не падаю духом. Я, на оборот, іншим підіймаю дух».

Джерело: ІНТБ