Жити і працювати для людей, вирішувати їхні проблеми – завдання тернопільського дільничного

Спробувати себе у ролі дільничного може кожен, але стати професіоналом дано не всім, – у цьому переконаний Іван Рибчак – капітан поліції, начальник сектору дільничних офіцерів поліції Тернопільського відділу превенції патрульної поліції.

Професію дільничного інспектора часто-густо прирівнюють до професії сімейного лікаря, бо і правоохоронець, і медик вирішують проблеми людей у важкі моменти життя.

Іван Рибчак закінчив Національну юридичну академію в Одесі за напрямком правознавство. Після вишу він рік відслужив в армії, а далі влаштувався на будівництво. Коли в системі МВС розпочався набір дільничних, Іван вирішив спробувати власні сили у цьому напрямку. І не помилився – його зарахували на службу в органи внутрішніх справ і направили у шестимісячне відрядження в Луцьку область на навчання. До виконання своїх службових обов’язків на посаді дільничного інспектора Іван Рибчак приступив у 2007 році.

Завдання кожного дільничного знати, хто де мешкає, які особи здатні на скоєння злочинів та вчинення правопорушень. Дільничний інспектор повинен вести облік осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі. Тому важливо, щоб поліцейського поважали та довіряли йому, а це – результат щоденної копіткої роботи. Маючи бажання та професійні здібності, каже Іван Рибчак, за рік можна стати хорошим слідчим, а добрим дільничним через певний проміжок часу, коли тебе знають люди.

– Він завжди повинен бути з людьми, між людьми, в нього мають бути такі передові якості, як стриманість, ввічливість, тактовність. І це не залежить від обставин. Не має висловлювати свої особисті принципи, тобто завжди треба виходити з ситуації тільки позитивно.

За роки роботи в правоохоронних органах бувало різне, але Іван ніколи не жалів, що обрав професію правоохоронця. Сьогодні він є прикладом для молодих поліцейських, передає їм свій досвід. Саме на стажування до нього потрапила і майбутня дружина Галина. І цей випадок з життя Іван пригадує радо та з усмішкою, бо вважає, що навіть попри брак вільного часу доля все-таки його найшла.

– Мені дали практикантку на опорний пункт. З першого дня я почав роз’яснювати їй, що то за така служба , що означає, ознайомлював з усіма деталями . У ході знайомства дізнався, де народилась, де проживала і так далі. З’ясувалося, що дівчина народилась і проживала в тому селі, де живає моя бабця, в яке я неодноразово їздив і проводив багато часу , але до того часу я її не знав та не бачив. Тут наша практика почала переходити в роман, який переріс в кохання.

Галина свого часу завершила Тернопільський педагогічний університет та здобула спеціальність вчителя української мови, літератури та зарубіжної літератури. Проте за фахом не працювала, а у 2012 році вирішила спробувати себе на посаді міліціонера. Після п’ятимісячних курсів потрапила в Тернопільський міський відділ міліції на посаду дільничного офіцера.

– Колектив у мене був хороший. У мене були гарні наставники. Зокрема був моїм наставником Іван Миколайович. Прийшовши на роботу він мене багато навчив він мені все розказував, пояснював. Після тривалої співпраці у нас виникла симпатія. Зустрічавшись більше одного року, ми одружилися. Це був службовий роман гарний і приємний.

Сьогодні подружжя виховує донечку, а Галина після декретної відпустки, пройшовши переатестацію, почала працювати інспектором сектору моніторингу Тернопільського міського відділу поліції.

– Робота у нас важка інколи потрібно і затриматись на службі. Деколи потрібно і у вихідний день додатково вийти на роботу. І від цього потерпає наша сім’я, найбільше наша донечка, тому що ходить у садочок і я її забираю останньою, або в кінці вже, коли дуже мало діток. Але попри це все я тут працюю і значить мені це подобається.

Іван та Галина – справжня поліцейська родина, але подружжя каже, що це і добре, і не дуже. З однієї сторони бути дружиною поліцейського позитивно, бо є розуміння другої половинки про завантаженість та брак вільного часу, а з іншого боку погано, адже дійсно мало часу проводять разом.

– Якщо в нас є якийсь там вихідний чи відпустка, ми або їдемо в гості, або йдемо кудись гуляти, або виконуємо таку роботу, яку не встигаємо, коли ходимо на роботу – щось зробити по дому, ремонт, щось занести перешити, підшити, купити. Це не завжди схоже на відпочинок. Треба поєднувати відпочинок з корисними справами по дому. Їздимо до батьків.

У березні 2016 Іван Рибчак у складі зведеного загону ГУНП в Тернопільській області ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції.

– Сім’я поліцейських Рибчаків насправді є однією з взірцевих. Вони ділять свої батьківські обов’язки так, що на роботі це ніяк не відображається . Тому побільше би нам таких сімей, побільше таких працівників, я думаю , що якість роботи однозначно б покращилась, – пишається своїми підлеглими керівник Тернопільського відділення поліції Сергій Гаврилюк.

Подружжя поліцейських стверджує, що робота дільничного відповідальна, адже до них звертаються мешканці майже по всіх питаннях. Чим краще працює інспектор, тим більше прості люди йому довіряють та йдуть на співпрацю з поліцією.

– Раніше тут працював дільничним Іван Миколайович . Ми з ним співпрацювали досить довго. Можу сказати тільки самі кращі про нього відгуки. Після нього був інший дільничний, який також був на своєму місці. В мене немає зауважень щодо цих людей. Можу тільки поспівчувати їм, бо працюють без вихідних, вдень і вночі виходять, коли треба на роботу, – розповідає директор магазину Володимир Мірошник.

Іван Рибчак каже, що хороший дільничний повинен поєднувати у собі психолога-вихователя для неблагополучних сімей, забезпечувати належний порядок на адміністративних дільницях, попереджувати кримінальні правопорушення та розкривати злочини, надавати юридичні консультації й багато іншого.

Робочий день Івана та Галини розпочинається з посмішки донечки, а далі вони поринають у щоденні клопоти і проблеми інших громадян. Адже жити і працювати для людей, вирішувати їх проблеми – саме цього вимагає професія дільничного. В них немає ні буднів, ані вихідних. Робочий день інколи триває до пізньої ночі, але така відданість улюбленій роботі не заважає подружжю Рибчаків радіти кожному дню і піклуватися про власну родину.