Правильний вибір депутата чи вибір «правильного» депутата: важливо не помилитися
Хоча громадяни України і є джерелом влади, таку функцію вони здійснюють раз на п’ять років, коли обирають депутатів. Правда, останнім часом у зв’язку з об’єднанням територіальних громад, вибори до місцевих рад проводяться частіше. Вони стали рутинною подією, яка викликає більше апатію у мешканців сіл, селищ і міст, ніж очікування користі від обранців.
Громадяни з кожним роком більше і більше втрачають бажання йти на вибори. Навіть ті, хто, все ж таки, прийшов і проголосував за певного кандидата, висловлюють переконання, що після виборів нічого не зміниться. Люди розцінюють виборчий процес, як чергову технічну зміну або часткове оновлення складу депутатів. І все. Сподівання, що новообрані депутати змінять життя на краще, мізерні. Відразу ж після обрання депутати і рада сприймаються виборцями негативно.
Ефект хронічної недовіри – це наслідок неефективної роботи місцевих рад і байдужості депутатів.
Проте, громадяни забувають, що саме вони визначають осіб, які представлятимуть їхні інтереси в раді аж до наступних виборів. Виборці не завжди усвідомлюють, що з власної волі чи за порадою інших вони обирають конкретних (не завжди найкращих) представників до ради і, наділивши їх повноваженнями вирішувати питання місцевого значення, фактично формують майбутнє громади і окремих її членів.
А що далі? А далі обраний депутат може тихо відбути каденцію, а може плідно відпрацювати з користю для округу чи громади. І в першому, і в другому випадку йому нічого не буде.
При бажанні мешканці вправі стимулювати депутата виконувати повноваження. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» дає членам територіальних громад можливість спонукати депутата до роботи і контролювати її. Спонуканням виступає потенційна можливість відповідальності (відкликання) депутата. Контроль здійснюється під час зустрічей з виборцями і звітів депутатів.
Після реєстрації депутат стає публічною людиною і покладає на себе обов’язки, обумовлені його статусом, а саме:
підтримувати зв’язок з виборцями; не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців; брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу; вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення (ст. 10 Закону).
Крім того, депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов’язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян (ст. 16 Закону).
Чи виконують депутати покладені на них обов’язки? Висновки повинні робити виборці. Разом з тим, непоодинокі випадки, коли виборці навіть не знають в обличчя депутата округу. В процесі діяльності депутати забувають, що вони зобов’язані здійснювати функції і повноваження місцевого самоврядування в інтересах територіальної громади. Як результат, схвалені ними рішення часто провокують конфлікти членів громади з радою.
Доводиться констатувати що не для всіх депутатів служба територіальній громаді була і є метою обрання до місцевої ради.
«Непрацюючих» депутатів навіть можна відкликати. Принаймні, процедура виписана. Так, відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», підставами для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою можуть бути невиконання ним без поважних причин, зазначених вище обов’язків.
Але чи змінить це рівень життя громади? Навряд чи! Лише свідомий і відповідальний вибір кандидата під час виборчої кампанії, а потім постійний взаємозв’язок з ним, забезпечать ефективну роботу ради в інтересах жителів села, селища чи міста.
Кожен народ має той уряд, який заслуговує. Цей висновок графа Жозефа де Местра, висловлений ще у 19 столітті, є актуальним і для місцевих рад.
Ні виборча система, ні політтехнологи разом із засобами масової інформації, ні «смачні» обіцянки, і, тим більше, вручені перед голосуванням презенти, не повинні впливати на правильний вибір громадян, котрі особисто оцінять якості і заслуги майбутнього депутата.
Інакше нічого не мінятиметься в громадах і країні. Без чесних виборів не буде чесної влади. Ми переконуємося в цьому вже більше двох десятиліть.
Служити людям – це почесна, важка, і, зазвичай, невдячна місія. Інша справа лобіювати інтереси партії, бізнес-клану або особисті… Адже депутатство в місцевій раді неоплатне. Фактично депутат на п’ять років стає волонтером, безоплатно виконуючи роботу у раді чи окрузі. Але йдучи в депутати, кандидати знають, що, на відміну від небожителів – народних депутатів України, вони не отримуватимуть платні з бюджету. Ця обставина не стримує їх під час передвиборчих перегонів. Пройшовши у раду, депутати майже весь час присвячують основній роботі, депутатські повноваження, як правило, обмежуються участю у сесіях і засіданнях комісій.
Звичайно, ситуацію можна і потрібно змінити суттєво скоротивши чисельність депутатів місцевих рад і законодавчо закріпивши компенсації депутатам за виконання повноважень. Така практика відома багатьом країнам. Але це проблема не виборців.
Громадяни ж повинні свідомо скористатися правом обирати найкращих. Таке право реалізується ними раз у п’ять років. Від чесного та вільного вибору виборців залежить хто і чиї інтереси буде представляти в місцевій раді Це може бути людина, яка є фахівцем, служить і корисна громаді, або ж обранець, який переймається питаннями, що стосуються інтересів зовсім не територіальної громади та відбуває депутатський строк за партійною рознарядкою чи квотою спонсора виборчої кампанії, котрому також потрібні свої представники у раді.
Олександр Степанюк
адвокат, кандидат юридичних наук