На зміну сонячній погоді, яка панувала в перші дні збору української жіночої команди на лижній базі в Чернігові, в неділю вранці прийшов дощ.
«Від пробіжки доведеться відмовитися, але це не привід зовсім скасовувати зарядку», – зазначила Анастасія Меркушина, і, озброївшись килимком, гвинтівкою, скакалкою, м’якою гирею і фітнес-гумкою, вирушила в старенький, з фарбованою дощатою підлогою, зал, який нічим не відрізняється від тих, в яких в школах, зазвичай, тривають уроки фізкультури. На годиннику була сьома ранку. – пише Спорт Експрес в Україні
На шведській стінці батько-тренер спортсменки Олег Валерійович Меркушин вже прикріпив лижний тренажер для рук. «Вони бувають різних виробників, – зауважив він. – Цей – італійський, зручний тим, що на ньому можна регулювати силу опору і відповідно рівень навантаження, дуже потрібна річ».
Далі зарядка (з усім перерахованим вище інвентарем) і легкий сніданок (з обов’язковим підрахунком калорій). До слова, спортсменка зазвичай на зборах готує собі сама, тому мультиварка її незмінний супутник у всіх подорожах. О 9.00 початок тренування, як і анонсувалося, відкрите для уболівальників і ЗМІ. На щастя, до цього часу на вулиці вже розпогодилося. Півтори години – стрілецька підготовка під пильним поглядом нового головного тренера Андрія Прокуніна, а також Григорія Шамрая, Володимира Махлаева і Олександра Біланенко.
На цій стадії підключився також Валерій Лісників, раніше більш відомий вболівальникам за своєю роботою з лижниками, зокрема володаркою Малого кришталевого глобуса-2003/04 Валентиною Шевченко. Серед запропонованих вправ було і одне досить цікаве на рівновагу. «Настю, з рівновагою у тебе все в порядку, як я дивлюся», – підкреслює Валерій Сергійович. «А тож, – посміхається Меркушина. – Я ж мало не з пелюшок тренуюся ».
– Настю, серед тієї роботи, яку зазвичай біатлоністам доводиться виконувати влітку, улюблена і нелюба є?
– Улюблена, напевно, як і у всіх, розтяжка після тренування. (Сміється). Насправді не можу сказати, що є щось таке, що я готова повторювати день у день, тому що мені це шалено подобається. Настає якийсь момент і ти відчуваєш: все – сьогодні хочу бігати. У такі дні потрібно виходити і бігти. Звичайно, дотримуватися тренувального плану треба, але не менш важливо, щоб ти отримував задоволення від роботи. У нас з татом повне взаєморозуміння в цьому плані. Ми разом вирішуємо, що для мене краще в кожен конкретний день – силове тренування, крос або кардіонагрузка. Що стосується нелюбимого, я терпіти не можу просто стояти, це мене вбиває. Я вважаю за краще скоріше, без зайвих розмов, отримати завдання – і відразу за роботу, ну а потім –відпочивати.
– До речі про відпочинок, як провели відпустку?
– Вийшло з’їздити до Норвегії. Причому, в цьому році нам дуже пощастило з погодою, і сонячно було, і навіть в якийсь момент морозець прихопив, так що на лижах відмінно покаталися. А ще порибалити в горах (додає спортсменка, дивлячись, як її батько показує на поплавок, прикріплений як талісман на чохол для гвинтівки). Я давно мріяла про те, щоб спробувати підлідну риболовлю. Робиш дірку у кризі і сидиш чекаєш, поки клювати почне. І прямо видно як рибка в лунці плаває. Після Норвегії я повернулася до себе в Підгороднє. Трошки побула вдома, а потім ми поїхали на нашу дачу в Закарпатті. Все там в порядок привели, на теплих джерелах відпочили, відновилися і з новими силами в бій.
– Зараз в колі вболівальників активно обговорюють ваше рішення піти на самопідготовку. Думаю, саме час почути аргументи самої Анастасії Меркушіної.
– Питання насправді складне. Хочу підкреслити, що це було колегіальне рішення, я це не сама придумала. Володимир Михайлович Бринзак (президент Федерації біатлону України), тренери збірної, мій батько – ми всі брали участь в обговоренні, і кожний наводив свої аргументи. Хоча останнє слово було все ж таки за мною.
Що стосується основних плюсів, наведу один приклад, або навіть краще сказати порівняння. Може бути воно і складне, але мені здається, дуже добре підходить для ілюстрації моєї ситуації. Коли ти робиш лазерну корекцію очей за допомогою машинної шліфовки, вона йде за торованим алгоритмом і не розбирає тонкощів, правда, і коштує дешевше. А коли тебе лікує лікар, він звертає увагу на всі западини і нерівності, приділяючи увагу кожному аспекту.
У збірній швидше за все було б поверхневе шліфування існуючих у мене проблем, і не настільки через тренерів, наскільки через банальну нестачу часу. Це було б просто некоректно з мого боку тягнути на себе всю тренерське увагу, це по-перше. По-друге, я не хочу кидатися в нову систему, не попрощавшись зі старим багажем, тобто не виправивши всі ті помилки, які ми зробили за останні два роки разом з Урош Велепцом.
– Але ж весь минулий рік ваш батько перебував поруч з вами і напевно також брав участь в тренуваннях, а значить, і він теж відповідальний за той результат, який був в олімпійському сезоні.
– Мені не раз доводилося чути, мовляв, я стала призером чемпіонату світу з Урошем. А на наступний рік втрутився мій тато і начебто я нічого не показала. Але це брехня! Звичайно, мій батько брав участь в тренувальному процесі, але всі рішення приймав і плани писав Велепец. А на рахунок того, чому я один сезон пробігла добре, а інший – погано, дозволю собі нагадати, що я скинула десять кілограмів в позаминулому році. Цілком природно, що після цього я зробила крок вперед.
Я не кажу, що Урош – поганий тренер, просто особисто мені він не підійшов так, як підійшов, наприклад, Джимі. Я вважаю, що це чудово, коли спортсмен знаходить свого тренера, який йому підходить, як ключик до замочка. Юлі пощастило вона знайшла свого тренера в особі Велепца. Мені теж пощастило, я народилася в родині з таким тренером, який може повністю з ранку до вечора стежити за моєю підготовкою, це саме те, що мені зараз потрібно.
Команда у нас підібралася дуже різнопланова. Семеренко потрібно одне, молодшим дівчаткам – інше, середнім – третє. Мені такий варіант підготовки на даному етапі не підходить через існуючі проблеми зі здоров’ям. Я не хочу про них поширюватися, але, повірте, вони є. Якщо ти працюєш в команді, то повинен виходити на тренування, не зважаючи, на свої самопочуття і бажання. А я ще така людина, що звикла виконувати всі від А до Я. Тому часто втомлювалася. Всі мої фізіологічні показники говорять про те, що я не можу зараз йти за загальним планом, як би мені цього не хотілося.
Ну і найголовніше: після Олімпіади я була просто вбита, настільки сильно мене придавило те, що сталося в Пхенчхані. І тільки завдяки підтримці і спілкуванню з сім’єю я знову повернулася до життя. Тому той невеликий проміжок часу, що залишається у мене після роботи, я хочу проводити в колі сім’ї з тими людьми, які мене люблять, підтримують, і, впевнена, допоможуть встати, якщо я впаду. Олімпіада всім важко дається, хтось після неї йде в декретну відпустку, хтось просто робить паузу в кар’єрі, я вирішила піти шляхом самопідготовки.
– Нестачі в спілкуванні з командою не відчуваєте? Чим зазвичай займаєтеся в проміжках між тренуваннями?
– Зараз у мене настільки веселе і різноманітне життя, що нудьгувати просто ніколи. (Посміхається). Взагалі, у кожної з нас свій спосіб розслабитися. Наприклад, Валя і Віта Семеренко, а також Олена Підгрушна люблять вишивати. Жужа (Юлія Журавок) і Аня Кривонос дивляться фільми. Ну а шопінг – це, напевно, улюблена розвага у всіх наших дівчаток, включаючи мене. Ніде правди діти, раніше я часто зависала в книжках, таким чином збігаючи від набридливої реальності. Зараз вільний час намагаюся проводити активно, ходжу кудись, гуляю з собакою. Це, скажу я вам, як додаткове тренування. Ден – ще той непосида, постійно вимагає уваги.
– Концерт групи Deep Purple в Києві – це теж частина відпочинку?
– Це мрія! Я давно хотіла потрапити на справжній рокерський концерт. Але через щільний графік ніяк не вдавалося це зробити. До речі, ось вам ще один плюс самопідготовки, що можна собі запланувати похід на концерт улюбленої групи. (Посміхається). Мені часто кажуть: «Настя, ти занадто багато працюєш!» Так, це дійсно так, ось тепер намагаюся ще й відпочивати іноді.
До речі, забула вам розповісти про ще одну нашу розвагу між тренуваннями. Ми з татом любимо дивитися відео з різними цікавими вправами, шукаємо нові види підготовки, благо зараз дуже багато інформації на цю тему. Плюс ми звернулися за допомогою до легкоатлетичних тренерів.
– Те, що вам тепер самій доводиться собі готувати, додаткових турбот не додає?
– Я із задоволенням відточую своє кулінарне мистецтво. (Сміється). Особливо мені подобається, бачити дикий погляд людей, коли я говорю, що можу приготувати омлет або яєчню без масла. Правильне харчування – це ще один челендж для мене.
– Яка коронна страва від Анастасії Меркушіної?
– Пиріг з вівсянки і сиру без додавання цукру і масла.
– І це смачно?
– Не знаю, може мені, звичайно, брешуть, але кажуть, що смачно.
– Дуже смачно (пошепки підказує Саша, молодша сестра Анастасії Меркушіної).
– Сьогодні на стрільбищі сестра працювала поруч з вами. Десять років – це, звичайно, велика різниця, але вона, як я дивлюся, дуже старається вас наздогнати.
– Зростом вже наздогнала, ми з нею один одяг носимо. (Посміхається). Коли ми разом робимо якісь вправи, я їх для себе ускладнюю. Якщо Саша робить один постріл, значить, мені треба зробити два.
Але з кожним разом це стає все складніше, тому що вона дійсно з усіх сил намагається мене наздогнати. У неї не все, звичайно, виходить, що в принципі природно в такому віці, але вона дуже серйозно ставиться до тренувань, все намагається зрозуміти, дуже переживає, якщо у неї щось не виходить. Намагаюся її заспокоїти і підтримати.
Джерело: Спорт Експрес в Україні