Капітан поліції Андрій Станіславчук: я у тандемі зі спортом з самого дитинства

Зі спортом на “ти” – у такому тандемі з самого дитинства перебуває капітан поліції, начальник сектору кадрового забезпечення Кременецького відділу поліції Андрій Станіславчук. Чоловік ріс у родині військовослужбовця, тому відповідальність, вихованість та цілеспрямованість – це ті риси, які з перших хвилин життя почали прививати йому батьки. Поліцейський каже, що ніколи не пробачить зраду рідних, друзів та співробітників.

– Я був капосним, активним та хитрим хлопцем, але це не заважало мені бути справедливим та наполегливим у будь-яких починаннях. Я, як і усі діти, любив побешкетувати, міг не задумуючись щось витворити, а вже потім картати себе за це та робити усе можливе, аби не отримати “на горіхи” від тата з мамою. Ми жили у військовому містечку. Після кожного проступку я біг до штабу, де росли гарні великі троянди, і зрізав їх, щоб подарувати та задобрити маму.

Захоплюватися футболом Андрій Станіславчук почав ще у дошкільні роки. Дитячі ігри на спортивних полях райцентру переросли у серйозне захоплення в дорослому віці. А обрати майбутню спеціальність підштовхнуло дитинство у військовій родині.

– Я з шкільних років мріяв одягнути військову форму. Проте вступити до вишу військового спрямування не вдалося і я, щоб не втрачати роки, став студентом юридичного факультету за фахом правознавство. Далі була служба в армії і уже після демобілізації у 2009 році вирішив йти в органи внутрішніх справ.

Після навчання у школі міліції Андрій працював дільничним, після цього його перевели на посаду оперуповноваженого. Нова робота, розповідає правоохоронець, вимагала всебічного розвитку – бути хорошим психологом, вміти спілкуватися з різними людьми та аналізувати їхні дії й вчинки, дивлячись на кілька кроків вперед.

– Я до роботи підходив відповідально, а до кожної справи відносився ретельно та робив усе, аби довести розпочате до логічного завершення. Найважче було виїжджати на виклики, де були маленькі діти, батьки яких безвідповідально ставилися до їхнього виховання. Оперативна служба займала багато часу, дома практично я не бував і через це змушений був залишити службу та пішов працювати юристом на місцеве підприємство.

Але юриспруденція не приносила задоволення морального і Андрій через два роки вирішив повернутися в ряди правоохоронців. Його призначили старшим слідчим по ДТП. Чоловік каже, що робота у поліції та форма привчають до порядку, до дисципліни та емоційної врівноваженості.

Працюючи в органах внутрішніх справ Андрій Станіславчук не полишав займатися улюбленим захопленням дитинства. Його прийняли у футбольну команду при райвідділі поліції. Він відіграв усі обласні змагання, брав участь і у міжнародному турнірі з футболу у Польщі.

Сьогодні Андрій разом з дружиною Юлею виховують донечку Аріну та сина Марка. Кожну вільну хвилину намагаються проводити разом, а під час відпусток полюбляють їздити на море. Мрія – поїхати всією родиною на відпочинок за кордон.