Ігор Оробко: професійне захоплення – влучно потрапляти в ціль

Вміння володіти зброєю – одна з умов фахової майстерності поліцейського. Так вважає старший інспектор з особливих доручень сектору професійного навчання управління кадрового забезпечення Ігор Оробко, багаторазовий призер чемпіонатів з прикладної стрільби, кандидат в майстри спорту.

Ігор Антонович прийшов на службу в правоохоронні органи в 2000 році після закінчення училища початкової підготовки працівників міліції.

– У кожного в дитинстві є своя мрія про майбутню професію, однак не так вже і просто обрати ту, яка стане справою всього життя, -розповідає поліцейський. – У мене спочатку не було чіткої мети стати правоохоронцем. Однак визначитися допомоголо саме загострене почуття справедливості. В школі завжди захищав слабших від кривдників, відстоював правду. Тому вже випускником вирішив – потрібно й надалі обороняти добро від зла, служити і захищати.

Здобувати досвід працівника міліції старшина розпочав в патрульно-постовій службі, а вже за шість років отримав посаду заступника командира роти. Однак в 2007 Ігор Оробко змінює напрямок діяльності – переходить в кадровики.

– Ця робота лише на перший погляд здається легкою, однак працювати з людьми нелегко, а навпаки – це велика відповідальність, – стверджує поліцейський. – Наша служба не виявляє, не розкриває злочинів, однак, основним завданням є ретельний відбір кандидатів, здатних успішно виконувати свої службові завдання, стати грамотними фахівцями. Робота і все, що з нею пов’язане, займає в більшу половину життя людини. Знайти себе в професії – означає відчувати себе потрібним людям, максимально розкрити свої здібності. І тут найважливіше — не схибити.

Саме нестача знаннь, стверджує Ігор Антонович, стала поштовхом до власного самовдосконалення, а згодом – до спортивних перемог.

– Мої навики в стрільбі були не найкращими, я рідко потрапляв в тиру в мішень.
Все кардинально змінили курси перепідготовки в Івано-Франківську. Вперше за 5 років служби мені пояснили правильний підхід до навчання, – пригадує кадровик.- Фразу тренера зі стрільби я добре пам’ятаю та застосовую і зараз: «Мушка цілить плавний спуск».

З того часу прикладна стрільба стала справжнім покликанням. Робота в секторі професійної підготовки правоохоронців дала можливість тренуватися на службі, Ігор годинами займався в тиру, а невдовзі вирішив спробувати свої сили у чемпіонаті з прикладної стрільби серед правоохоронців.

– Вирушили з командою до Львова, однак я виступив на змаганнях саме в особистому заліку. 22 місце – таким був мій перший спортивний результат. Та саме він став поштовхом для вдосконалення, – розповідає Ігор Антонович. – З кожним наступним змаганням я піднімався у турнірній таблиці все вище і вище, а невдовзі увійшов в десятку кращих стрільців. Це була моя перемога над собою.

В 2012 році в місті Луганську відбувся чемпіонат Міністерства внутрішніх справ з прикладної стрільби. Там Ігор Оробко вперше потрапив в трійку лідерів, здобувши бронзову нагороду. Цього ж року, вже у складі збірної команди МВС ним була здобута першість на Всеукраїнських іграх серед силових структур.

А 2013 рік приніс стрілку таку бажану золоту нагороду в особистому заліку. Це був чемпіонат України з прикладної стрільби. Трійка лідерів залишилася незмінною з минулого року, проте тернополянин понад усе прагнув стати першим. Мрія здійснилася.

Зараз поліцейський продовжує посилено тренуватися, однак не забуває передавати власні знання іншим працівникам поліції, особливо молодим кадрам, які приходять на службу. Новачкам тренер озвучує єдине правило, яке застосовував на собі: наполегливість і терпіння, адже зброя не терпить поспіху. Запевняє, лише у такий спосіб можна досягнути високих результатів.

– Є працівники, достойні представляти нашу область у спортивних чемпіонатах, які, на жаль, призупені через події на сході країни, – зазначає кадровик. – Але поліцейському слід постійно вдосконалювати навики у стрільбі, не лише для змагань, а в першу чергу для роботи. Це ж професія, у якій зброя – необхіність.

Наполегливість і здобутки батька спонукали й дітей рівнятися на нього. Старша донька сьогодні навчається в правничому коледжі і в майбутньому планує пов‘язати свою роботу зі службою в поліції. Тренує влучно потрапляти в ціль Ігор і свого 12-річного сина. Вони разом проводять вільний час в тиру, грають у футбол, а ще хлопець запеклий батьків вболівальник.

Два роки тому охорону залізничних колій та мостів, а також забезпечення громадського порядку в місті Красний Лиман Донецької області було доручено зведеному загону тернопільських правоохоронців, серед яких був і майор Оробко.

Хоча від місця бойових дій загін тернопільських бійців дислокувався на значній відстані, напруга завжди була присутня, адже в той час бойовики вели активну диверсійну діяльність.

– Вже після повернення мене рідні часто питали, чи було страшно, чи щось змінилося після перебування на сході, – розповідає Ігор. – Звичайно страшно, тільки цей страх не пояснити одними словами. Коли бачиш цю розруху там, боїшся, аби таке лихо не прийшло і на рідну землю твоїх батьків, з’являється затята думка, що ворога слід спинити за будь-яку ціну, задля мирного і щасливого життя своїх дітей.

Загін з Тернопільщини забезпечував роботу блок-постів, не даючи змогу злочинцям завозти на мирні території зброю, вибухівку. Воєнне випробування згуртувало і об’єднало їх з місцевими правоохоронцями, допомагали їм у роботі.

– Надовго відірвані в силу служби від родин, від домівок, друзів, ми перебували у стані постійного психологічного та фізичного напруження. – пригадує поліцейський. – Не раз ловив себе на думці, що не хотів би у житті такого досвіду, щоб застосовувати зброю не задля спортивного азарту та нагород. – На щастя, моє захоплення не пригодилася мені під час перебування в ООС. Зброя і спорт та зброя і війна – це надзвичайно великі відмінності.