У тернопільській лікарні відмовились приймати пацієнта, якого привезла «швидка»

Трагічна історія спіткала жительку Березовиці Ірину Вавринюк. Понад два тижні тому вона втратила найріднішу людину – матір. Жінці раптово стало погано, а вже за кілька годин медики повідомили рідним страшну звістку. Згорьована Ірина переконана, що трагедії можна було б уникнути, якби система охорони здоров’я працювала злагоджено, а медики були більш чуйними до чужого горя.

«Швидка» приїхала за 15 хвилин

Ірина Вавринюк живе у селі Березовиця разом зі своєю великою родиною. Її матері, Юлії Ждиняк, було всього 60 років. Жінка тривалий час хворіла на цукровий діабет, але жила цілком повноцінним життям. Ходила, займалася хатніми справами. Ввечері 31 травня жінці стало погано і вона прилягла. Чоловік, який був разом з нею у кімнаті, побачив, як дружина рукою переминає подушку. На запитання, чи її щось болить, жінка відповіла, що все гаразд. Так повторювалось двічі, а вже коли чоловік підійшов до жінки втретє, вона не змогла сказати ані слова. Він спробував підвести дружину і почав кликати на допомогу дітей. Пані Юля була непритомною, тому перше, що зробили рідні, викликали з Тернополя швидку і змочили обличчя холодною водою. Жінка розплющила очі, але говорити все ж не могла. Ірина запитала: «Мамо, що Вас болить? Серце?» Та кивнула головою. «Дати таблетки від тиску?» Жінка знову ствердно кивнула. Рідні намагалися підтримувати в такому стані хвору до приїзду «швидко»ї.

– Медики приїхали десь за 15 хвилин. Це відносно швидко, але для нас це була ціла вічність, пригадує донька хворої Ірина Вавринюк. – У лікарів були різні препарати, киснева маска, інше обладнання. Я припускала, що проблеми з серцем, тому що чула, які симптоми можуть бути при інфаркті. До того ж, це сталося так раптово. Лікарі оглянули маму і сказали, що її важкий стан, швидше за все, пов’язаний із захворюванням на цукровий діабет. Рівень цукру сягнув позначки 24, тому медики припустили, що це цукрова кома.  Вони ввели якісь препарати і сказали, що за кілька хвилин мамі стане легше. Але її стан не покращувався.

Медики «швидкої» прийняли рішення забрати жінку в лікарню. Донька поїхала разом з лікарями та хворою.

– Дорогою чула, як лікарі з кимось зв’язувались по телефону і запитували, куди маму везти, – каже Ірина. – Потім сказали, що їдемо у першу міську лікарню, тому що вона найближче.

Автомобіль приїхав до приймального відділення, і медики завезли хвору в лікувальний заклад. Аж тут раптом черговий лікар відмовився приймати пацієнтку.

– Він пояснював, що є якесь розпорядження головного лікаря чи наказ, через яке він не може прийняти хвору, – каже жінка. – Я точно не можу пригадати, що саме він говорив, тому що в той момент мені було байдуже. Єдине, що я хотіла, щоб хтось врятував мою маму. Я не розуміла, як можна відмовляти в госпіталізації пацієнта, якого привезла «швидка». Мені здається, що таких хворих везуть у найближчий лікувальний заклад. До того ж, це лікарня швидкої допомоги. Лікар «швидкої» вже почала оформляти документи, а черговий усе ходив і кричав. Маму вже збиралися покласти на лікарняний тапчан, аж тут заходить фельдшер «швидкої» і каже: «Все! Їдемо назад».

Ірина була приголомшена від побаченого. Її маму швидкою допомогою повезли у другу міську лікарню.

– Я все розумію, але це, мабуть, тільки в нашій країні таке може бути, – каже донька. – Щоб людина була в такому важкому стані, а її спровадили з лікарні… Мені бракує слів.

Медики не робили втішних прогнозів

У той час хвора вже була непритомною. На слова рідних жінка не реагувала, але тиск та інші показники були в нормі.  У другій лікарні медики спрацювали оперативно. Одразу оглянули хвору і сказали, що пацієнтка у дуже важкому стані. Вона знаходилась у відділенні інтенсивної терапії. За підрахунками рідних, від моменту виклику «швидкої» до госпіталізації пройшло майже півтори години.

– Маму оглядали черговий лікар, анестезіолог. Коли з’явилась підозра, що такий стан могли спричинити проблеми з нирками, викликали вузьких спеціалістів. У результаті всіх оглядів та аналізів медики схилялися до думки, що у мами інфаркт. Лікарі жодних прогнозів не робили, лише обіцяли зробити все можливе, щоб їй стало краще, – пригадує Ірина.

Джерело: Номер один