Про вічне, і про наболіле

Нині біля центрального ринку стала свідком уже традиційної, звичної для тернопільських водіїв маршруток, ситуації. Водій 20-ки так намагався швидко зачинити задні двері, що причинив їх разом з рукою пасажирки.

Жінка останньою виходила з маршрутки. Тричі жінка крикнула «Шофер! Рука! Прищемили руку!», і той відреагував  лише після того, як крикнули йому ще й пасажири, що заходили через передні двері.
Не можу сказати, що водій не відчував себе винуватим,  він змінився «в лиці».  Після того, як жінка «звільнилась з полону», обійшла автобус і підійшла до водія. Сварились. Водій щось довго на підвищених тонах пояснював. Ось так, сумно.
Чомусь ситуація, коли людина біжить за автобусом, бо їй щось прищемило, чи стрибає на одній нозі, бо інша – в автобусі, для міста не рідкість. Якось взимку бачила чоловіка, було то на зупинці біля «Універсаму», там чоловік прострибав за маршруткою на одній нозі більше 20 метрів.  Мабуть, коли тернопільські перевізники на пару із водіями у черговий раз заявлятимуть про необхідність підвищення тарифів, слід громаді організувати також мітинг. На нього скликати усіх, хто завдяки «ввічливим, в уніформі водіям, що керують цілком безпечними і відремонтованими маршрутками», не раз впав у маршрутці, стукнувся об поручень, кому дверми розтрощили телефон чи прищемили руки і ноги. Та й просто тих, хто щоранку вислуховує розмови водія по телефону про те, де він вчора з ким гуляв, кого водив на каву, чи просто свариться з колегою, що задовго стоїть або зашвидко приїхав на зупинку. Такий от керує однією із 16-ок.

Джерело: 20 хвилин