Один день з життя, як у вулику. І все для АТО

Журналіст «RIA плюс» провів один день у Логістичному центрі допомоги бійцям АТО і дізнався, коли плачуть кремезні чоловіки, хто з тернополян допомагає бійцям та чому малеча відмовляється від морозива і куди діває кишенькові гроші

Пенсія невелика, але мені вистачить, – пенсіонерка Марія Мельничук витягає з гаманця кілька “двадцяток» та по 10 грн., – їм, тим дітям, там потрібніше. А я якось проживу…

Жінку ми застали у Логістичному центрі допомоги бійцям АТО, що розмістився на вул. Збаразькій, 16. Вона прискіпливо допитувалась у молоденького волонтера, який сидів при вході за комп’ютером, чи справді її гривні дійдуть за призначенням. Цікавилась, скільки коштує бронежилет і де їх закуповують.

Я одразу виписую акти – хто, скільки і чого приніс, – терпляче розповідає їй хлопчина за монітором, якому на вигляд не більше 17-ти. – Запевняю вас, гроші підуть саме на допомогу нашим воякам.

Все вантажим – і на Схід

На складі життя кипить, як у вулику. Кремезні чоловіки носять дошки, ящики та завдають один одному мішки на плечі, аби поскладати у дальній коморі. Юне дівча перераховує крам, який зібрали біля магазинів волонтери. Літня жінка пакує медикаменти та перев’язочний матеріал.

Оце я вношу дані волонтерів – хто під якою крамницею сьогодні збирає харчі та засоби гігієни, – волонтер Любов Вовк, яка на складі працює від дня його відкриття, схилилась над розграфленим ватманом. – Вранці вони заступають на «службу». Близько 9 вечора наше авто об’їжджає всіх, аби зібрати та привезти на склад. Потім ми переносимо, рахуємо, складаємо. Все обліковуємо. Згодом це все завантажуємо – і на Схід.

За спиною помітне пожвавлення – під’їхало авто, і молодий чоловік витягав з багажника паки з водою, новеньке спорядження та пакет з харчами. Доки волонтери перетягали все до приміщення складу, вже сідав в машину.

Зачекайте, ми складемо акт, – окликнула чоловіка.
Не треба мені нічого, я просто хотів допомогти, – мовив він.
Це нам потрібно, для звітності.

Супутниця вийшла з авто та чекала, доки дані про прибулий товар внесуть у базу. Доки спостерігала за ними, пригадалось, як кілька днів тому сама з чоловіком привезла на склад солодощі, воду і харчі. Товар миттєво порахували і понесли до буса, поруч з яким стояв чоловік у військовому. Обличчя загоріло до чорноти, форма від сонця аж побіліла.

«Нехай вас, діти, Бог береже»

Дякую вам, діти, – тихо мовив військовий, перебираючи руками вервицю, причеплену до форми на лівому плечі. – Хто це передав?
Мами маленьких діток з БАМу, такий у нас мікрорайон є, – знітившись, відповіла.
Нехай вас, діти, Бог береже…

Розмову перервали волонтери, які повели чоловіка, аби оформити за його паспортом документи для погрузки. Там і дізналась його ім’я та що харчі і решту краму вантажать для «Азову».

Час маєш? – хтось з волонтерів шарпнув мене за руку і, побачивши ствердний кивок, всадив на стілець рахувати гречку та м’ясні консерви, які одразу пакували, підписували ящики і переносили до бусу.

Рахуючи, кілька разів кидала погляд у бік бійця. Хтось з волонтерів дістав зі стелажів і передав йому дитячі малюнки з побажаннями. Він обережно діставав і переглядав по одному. Вираз обличчя цього чоловіка пам’ятаю досі – він ніби застиг, губи зжаті, очі наповнились вологою… Якоїсь миті він відвернувся і пішов, обережно тримаючи дитячі подарунки, у бік буса. Зупинився, закурив…

Вони майже завжди так реагують на дитячі послання, – побачивши мою реакцію, каже волонтер Христина Феціца, яку разом з іншими жінками, що опікуються складом з перших днів, охрестили на «Жіночий батальйон». – До нас часто і дітлахи прибігають. Їм батьки на морозиво гроші дають, а вони сюди приносять. Якась дівчинка з мамою пиріжки пекла, потім продавала на вулиці і всі гроші приносила на склад. Було близько 500 грн.

Спальники з Італії і 300$  з Росії

Час, проведений на складі Логістичного центру, злетів миттєво. То вантажили передачу від заробітчан з Італії. Ті передали 36 спальників з надувними килимками. То приїхав бус з Теребовлі, який привіз харчі і ліки. Всі, хто при роботі, спілкуються та пригадують цікаві випадки.

У нас є волонтери – родина Голоюх з трьома дітьми, то подивись у графік – по кілька тижнів поспіль чергують під «Універсамом», збирають продукти, – показав хтось у бік розграфленого ватману. – А під «Калиною», що на вул. Симоненка, стоїть Сергій Чуйко. Крамничка маленька, а від нього щоразу привозять найбільше.

Все тому, що творчо підійшов до волонтерської роботи, кажуть на складі і, пригадуючи його витівки, посміхаються.

Він, наприклад, підходить до когось і питає, як звуть, – сміючись, розповідають представниці «Жіночого батальйону». – Той каже – Михайло. І одразу Сергій видає: «Наш Михайло молодець, ну а Путіну – капець». Люди це чують, підходять, і возики наповнюються дуже швидко. До кожного наш Сергій добре чи жартівливе слово знаходить.

Не можуть забути історію, яка трапилась два дні тому. До складу завітав чоловік, який кинув до банки 300 доларів. Ніяких актів оформляти категорично не хотів. Як з’ясувалось згодом, він – громадянин Росії.

«Я смерть бачив…»

Вечоріло. Один з волонтерських мікроавтобусів вирушив до крамниць міста, забрати крам, які тернополяни поклали до кошиків того дня. Волонтер Андрій Заєць розчищав передню площадку для товару, який невдовзі привезуть.

А навіщо тобі це все? – питаю у кремезного чоловіка з вервичкою на шиї. – Ти ж цілий день тут. Можна дома посидіти, в «танчики» пограти…
Як я можу сидіти дома, коли на Майдані стояв від жовтня до Великодного четверга? – не припиняючи роботу, Андрій терпляче пояснював. – Богу дякувати, від контузії трохи оговтався. Я смерть бачив…

Ховаючи сльози, які виступили, Андрій відвернувся. Підхопив черговий ящик і поніс у бік комори. В цей час почулось: «Хлопці, до роботи, бус». На годиннику 20.54. І знову ящики, пакети, акти. Знову, як у вулику.

Ми зараз навчились закінчувати роботу до 10-11 вечора, а перший час і до ранку вантажили, – спостерігаючи за моєю реакцією, каже Любов Вовк. – Виняток, коли 10-тонники вантажимо і якщо машини приїжджають вночі. Сили бережемо. Нам вони ще знадобляться. Бо хто нашим воякам допоможе, як не ми?

Довідка

Адреса складу Логістичного центру: м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16. Склад №4. Тел.: 098-48-79-152.

«Ядро» – об’єднання громадських організацій:

ГО “Всеукраїнське об’єднання Автомайдан”, Ігор Василів: 067-350-11-41

Громадський люстраційний комітет Тернополя, Тарас Герман: 067-672-07-67

ГО “Майдан Тернопіль”, Богдан Брич: 095-509-55-38

ГС “Рада бізнесу Тернопілля” Віталій Сороколіт: 050-339-55-20

ТГФОГП “Самооборона Тернопільщини”, Іван Ковалик: 096-901-60-66

Тернопільська правозахисна група, Володимир Шевченко: 096-700-39-55

ТОГО “Тернопільські підсумки”, Тарас Білан: 067-996-32-58

Джерело: 20 хвилин