“Довкола, як у пеклі”– 85-річний дідусь, який живе біля сепаратистського блокпоста, розповів тернополянам про війну на Сході

Луганськ практично від початків бойових дій на Сході України опинився у блокаді. Уже більше місяця у місті нема зв’язку, води, світла, газу, продуктів харчування… Багато людей виїхали, але частина все ж зосталася. Як живуть ці сміливі луганчани під кулями-градами? Наш співрозмовник — 85-річний Володимир Дубінін.

Володимир Дубінін, м. Луганськ, 85 років: — Мені не страшно, бо я давно прийняв у душі смерть. Оберігаю дім, пообіцяв дітям і онукам пильнувати від гранат і мародерів, — розповідає чоловік Новій Тернопільській газеті. — Із кожним днем боїв Луганськ перетворюється на руїну. Усе довкола, ніби в пеклі… Мешкаю у приватному будинку неподалік сепаратистського блокпоста. Після останньої стрілянини сусідські будинки посипались. У наш теж потрапив снаряд, але відбився об грушу. Я ховаюся у підвалі в бочці або в бункері, який прорив з сусідом. Нема вже сусіда… Коли упав у нього дах будинку — більше не бачив ні його, ні дружини. Може, утекли, а може, присипало… Ніхто не розкопує… Коли кілька ночей поспіль страшно стріляли, я з сусідом вперше за останніх шість десятиліть випив самогонки, засмажили на вогні курку. Після того спав усю ніч. Згадав про курей — усі поздихали, бо нічим годувати. Дорогою проходять голодні корови з сусідніх сіл, падають і гинуть… Учора виліз із бункера — ні живої душі, ні птиці, тільки ревуть гармати…

Виживаю завдяки городині — помідори, огірки, картопля, які насадили рідні ще до куль. У Луганську працює лише ринок, якось я ризикнув поїхати велосипедом, щоб купити хліба. Одна хлібина коштує 24 гривні! Порізав удома на шматочки, засушив. Працює лише млинкомбінат «Добродія», який і годує Луганськ хлібом. За кілограм картоплі на ринку просять 8-15 грн., сала — 150 грн., за 300 г копченої ковбаси — 160 грн., але м’ясні вироби несвіжі, десятки разів промиті і засолені. У деяких районах міста нема газу, люди готують їжу на вогні, воду добувають з криниць бензиновими генераторами. Електрику обіцяють відновити вже цього тижня. На перше вересня у Луганську відкрили лише шість шкіл. Директори за наказом ЛНР-івців збирають учителів під загрозою звільнення. Зі шкільної програми прибрали українську мову і літературу. Але це лише натягнута видимість «життя» ЛНР, насправді з вказівки російських загарбників робиться все для того, щоб знищити Луганськ. Моє місто помирає, а я, на жаль, не можу нічого вдіяти… Сиджу у бочці, хоч і не боюся смерті. Я подолав страх смерті, подолаю й пекло війни…
Джерело: www.facebook.com/novagazeta?fref=ts