На Тернопільщині жінка виготовляє сувеніри зі шкіри, атласних стрічок і … кави

Жителька села Вищі Луб’янки Ольга Веселович-Івахів у вільний від роботи час виготовляє вироби зі шкіри, кавових зерен, атласних стрічок, робить сувеніри з різноманітного природного матеріалу, ляльки-мотанки та іграшки. Наче помахом чарівної палички, дотиком своїх рук жінка з буденних, звичайних речей створює справжні шедеври, які роблять оселю затишнішою, додають шарму та ексклюзивності інтер’єру. Ольга робить усе так, як підказує їй фантазія. З підручних матеріалів вона творить справжні рукотворні дива. А ще малює чудові картини, встигає працювати, виховувати двох дітей, вести хатнє господарство. Хобі жінки тісно переплетено із професією – вона керівник гуртків «Образотворче мистецтво» та «Писанкарство» у районному будинку дитячої та юнацької творчості, тож свої знання та вміння передає талановитим хлопчикам і дівчатам. Тут вона і вчить дітей, і розвивається сама.
У творчому доробку Ольги Веселович-Івахів понад чотири десятки рукотворів, усі переважно на українську тематику, які вона виготовляла упродовж восьми років. Про захоплення жінки – у нашому інтерв’ю.
– Ольго Іванівно, з чого почалося Ваше хобі?
– Я дуже любила малювати ще школяркою. У школі найбільше подобалися уроки трудового навчання, тоді ж вперше почала виготовляти сувеніри. Мої дитячі роботи двічі навіть були представлені на виставках у нашому сільському будинку культури, приуроченим дню народження Тараса Шевченка. Після школи вступила у Збаразьке ПТУ і навіть не задумувалась про здобуття творчої професії. До цього мене спонукала сусідка Любов Бедрій – дружина настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці отця Михайла. Саме вона розгледіла мій талант і порадила вступити до Тернопільського кооперативного технікуму і здобути фах художник-дизайнер. Уже тут мене навчали бачити і розуміти прекрасне в, здавалося б, простих речах. Особливо я вдячна своїй викладачці, знаній тернопільській художниці Ганні Андріївні Ткачик.

– Від кого Вам передався талант?

– Це, напевно, родинне. Мама колись малювала для школи різні картини, портрети, зокрема і портрет Леніна (авт. – усміхається). Братові ж більше подобається працювати з деревом.

Творчий хист уже зараз проявляє моя 5-річна донечка. Вона хоч ще зовсім мала, але вже бачить відповідні пропорції в малюванні, підборі кольорів, а основне, має неабияку фантазію.

– Чи багато займає часу Ваше захоплення улюбленим заняттям?
– Все залежить від натхнення. Якщо воно є, то робота йде, як по маслу. В середньому на виготовлення одного виробу витрачаю один день.
Найдовше робила картину зі шкіри на українську тематику – букет із польових квітів: ромашок, волошок, маків. Її розмір метр сімдесят на півтора. На виготовлення картини витратила тиждень.

– Де черпаєте натхнення?
– Повсюди, але моя сім’я – чоловік та маленькі донечки – є моїм найбільшим натхненням.

– З яким матеріалом легше працювати?

– Напевно, зі шкірою. У цій справі у мене вже, як кажуть, набита рука. Головне – бажання, фантазія, терпіння, а руки все зроблять.

– Знаю, що ви хочете організувати свою персональну виставку у Збаразькому замку?

– Так. Зараз над цим активно працюю. Виставка буде присвячена Україні. Планую показати свої мальовані картини, ляльки-мотанки, картини і вироби зі шкіри, іншого природного матеріалу. Загалом буде представлено близько пів сотні робіт.

– Дякую за розмову.

Джерело: Народне слово