Надійка Гербіш про мрії, сім’ю і різдвяні дива

В її книжки занурюєшся як у теплу ковдру незалежно від того, де читаєш: чи у маршрутці, чи на обідній перерві, чи у кав’ярні. Від них завжди віє щирістю і легким присмаком кави. Надійка Гербіш почала видавати свої твори друком відносно недавно, але вони вже стали своєрідним брендом. Тернопільська письменниця, перекладачка і мандрівниця розповіла Tvoemisto.tv про власний секрет подружнього життя, про натхнення і свою улюблену історію до кави.

Про дитинство. Чомусь із дитинства найбільше запам’яталась історія, яку розповідала мами. Мені було два роки і ми зі старшим двоюрідним братом розбили в серванті скло, на якому стояв посуд. Брат побіг плакати до своєї мами, а оскільки моєї мами вдома не було, я підбігла до улюбленого дідуся, сіла йому на коліна й почала вимагати: «Поцьомай мене!» Звісно, ніхто після цілунків уже не сварив.

Про мрії. Я із дитинства мріяла мати донечку. Стати письменницею. Мандрувати. Зараз мрію про мир у країні, про затишний і зручний будинок, про те, як ми з донечкою будемо прикрашати й насичувати радістю наші будні, коли вона підросте…

Про зустріч з чоловіком. Вперше зустріла майбутнього чоловіка в церкві. Мені тоді було 15, йому – майже 23. Справжнє щастя може подарувати лише Бог. І я дуже тішуся, що ми з Ігорем це розуміємо. Кожен наш день розпочинається і закінчується спільною молитвою.

Про доньку. Народження доньки уже значно на мене вплинуло. Насправді, коли народжується дитина, починаєш сприймати все, що відбувається довкола якось глибше, повніше, тонше. Донечка – неймовірне джерело натхнення для мене. Я пишу щоденник, який хочу подарувати Богдані, коли вона підросте. Там я ділюся з нею нашою спільною радістю і маленькими важливими уроками, які приходять у моє життя завдяки їй. І безперестанку повторюю, як сильно ми з татком її любимо, яке вона наше диво від Господа. Та й свої книжки я пишу зараз, передусім, для Данусі.

Про улюблену каву. У мене немає улюблених рецептів кави. Найкраще смакує та, котру готують спеціально для мене з любов’ю.

Про позитив. Абстрагуватися від того негативу, який сьогодні нас оточує – не найкращий підхід, як на мене. Неможливо просто взяти й перестати перейматися тим сумним, що відбувається на сусідній вулиці, в країні, в світі. Натомість я свідомо зосереджуюся на тому доброму, що приходить у наше життя завдяки Йому. І пишу з вдячністю.

Про улюблене свято. Моя улюблена історія до кави, то безумовно історія народження Ісуса, різдвяна історія. Узагалі, Різдво – моє найулюбленіше свято в році.

Про Новий рік і дива. До свята Нового року ставлюся дуже спокійно, щоби не сказати байдуже. А от у Різдвяні дива дуже-дуже вірю! І вони зі мною неодноразово траплялися.

Спілкувалася Наталія Середюк
Джерело: tvoemisto.tv