Державні новації можуть «добити» тернопільські села
У результаті так званої бюджетної децентралізації одні доходи і збори держава забрала з місцевих бюджетів, інші – дала. Такі зміни мали б розширити самостійність місцевих громад та підготувати сільські ради до об’єднання, однак нововведення мають у собі кілька підводних каменів. Небезпека нависла над селами, в яких забирають найнадійніший дохід – податок з доходів фізичних осіб, або по-простому ПДФО. На думку експертів, такі ноу-хау можуть остаточно «добити» села на Тернопільщині, багато з яких і без того ледь животіють.
Села втратили найнадійніше джерело доходів
Наприкінці 2014 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який умовно називають бюджетною децентралізацією. Тепер бюджети усіх рівнів формуватимуться по-новому.
Перше нововведення стосується податку на доходи фізичних осіб. 25% доходу від ПДФО ідуть у державний бюджет, 15% залишаються в обласному бюджеті, решту – 60% направляють у казну районів та міст. Однак села взагалі не отримують надходжень від цього податку (раніше село отримувало 25% доходу з робочих місць і підприємців на його території). Для багатьох сільських рад це означає втрату левової частки доходу в місцеву казну. Найгірше почуватимуться маленькі, віддалені від міст села, які не мають на своїй території підприємств і фактично виживали за рахунок ПДФО. Не на руку втрата податку і тим населеним пунктам, де діяли великі підприємства і дохід від ПДФО був чималий. Якщо раніше сільради контролювали, щоб податок сплачували, тепер зацікавленості у цьому нема.
Забравши ПДФО, держава взяла на себе соціальні установи (садочки, клуби), які є в населеному пункті і які фінансуватимуть за рахунок державних субвенцій до районного бюджету.
На Тернопільщині є близько ста бездотаційних сіл, що жили за рахунок ПДФО, який наповнював бюджет за рахунок розташованих на території сільради підприємств. Порівнюючи, скільки такі заможні села отримували доходу і скільки витрачали на соціальні заклади, бачимо, що після нововведень вони залишаються в програші.
Виходить, що із сіл забрали найстабільніше джерело доходу. Чим же тоді наповнювати сільський бюджет?
Місцеві бюджети збиратимуть акцизи
Одна з альтернатив – збір із роздрібного продажу підакцизних товарів: алкоголю, тютюнових виробів, а також нафтопродуктів – 5% від вартості проданого. Передбачається, що з липня під акциз потраплять і пиво та слабоалкогольні напої, для їх продажу також доведеться отримувати ліцензію. Однак такий збір для сіл виглядає сумнівним, адже у деяких селах працює тільки один-два магазини, а заправки мають одиниці.
Директор департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА Олег Напора коментує:
– Якщо бути чесними, то по селах як продавали алкоголь без ліцензій, так і продаватимуть. Ставити касові апарати сільські підприємці теж не поспішають, багатьох відлякують значні штрафи за порушення касової дисципліни. Парадокс нововведення у тому, що тепер сільські ради будуть зацікавлені не в боротьбі з алкоголізмом, а в тому, щоб люди більше «вживали».
Виходить, чим більше селяни питимуть і палитимуть – тим більший дохід у місцевий бюджет. Такий висновок виглядає вельми тривожним, якщо врахувати, що села і без того потерпають від алкоголізму.
Чи вдарить податок на нерухомість по фермерах?
Місцеві органи влади, у тому числі сільські, отримали право збирати податок на нерухомість. Він нараховується за нерухоме майно, яке перевищує граничну площу. Власникам приватних будинків доведеться сплачувати за майно, яке має більше 120 кв. м. За кожен метр понад норму можуть нарахувати збір за ставкою до 2% від мінімальної заробітної плати (1218 грн. на місяць). Якщо ставка буде максимальною (2%), то кожен «зайвий» метр коштуватиме близько 24-ох гривень.
Сільські ради можуть самі встановлювати, за яким відсотком оподатковувати нерухомість, надавати пільги певним категоріям, збільшити граничну межу неоподаткованої площі та навіть взагалі відмовитися від збору.
Однак селянам доведеться платити не тільки за житлову площу, а й за допоміжні приміщення – сараї, хліви, літні кухні, гаражі. Такого добра в господарів чимало. Тож сільські ради поставлені у делікатне становище: з одного боку – треба наповнювати бюджет, з іншого – і без того не багаті селяни не надто схочуть платити гроші за хлів чи майстерню.
Податок на нерухоме майно несе у собі ще одну приховану загрозу – для сільського малого бізнесу. Мова йде про бізнесменів, які не створили підприємства, але мають, наприклад, свою ферму.
– Не оподатковуються будівлі сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у с/г діяльності. Однак підприємцю потрібно ще довести, що він сільгоспвиробник. Наприклад, якщо селянин займається переробкою чи тваринництвом, але не має поля, то він не вважається сільськогосподарським товаровиробником. Відкрити своє підприємство теж не так легко: потрібно вкласти чимало грошей, найняти робітників, крім того, це регулярна звітність і перевірки. Казус виникає у тому, що приватні підприємці прирівнюються до фізичних осіб, – каже Олег Напора. – Уявімо собі, що підприємець купив у селі стару ферму площею 1000 квадратних метрів. Поки він її відремонтує, налагодить с/г виробництво чи створить підприємство, доведеться платити чималу суму. Легше ферму продати. У нашій області є багато напіврозвалених об’єктів, ми шукаємо людей, які б привели їх до ладу й організували по селах бізнес. Але такі моменти відлякують малий бізнес.
Доходи від кар’єрів зменшаться
Ще одна категорія доходу сільрад – плата за користування надрами, спеціальне використання води. Це рентні платежі. Тепер громада отримуватиме 25% рентної плати за видобуток корисних копалин (раніше було 50%).
– У Борщівському районі було два бездотаційні села, бо там діють кар’єри. Тепер же частину доходу вони втратять. Зменшується і зацікавленість сільських голів у тому, щоб кар’єри легалізовували, – каже директор аграрного департаменту.
Також згідно з останніми нововведеннями у 21 раз збільшилися відрахування по фіксованому сільськогосподарському податку, який сплачують сільгосппідприємства за кожний гектар землі. До змін стягували приблизно 5 гривень, тепер гектар коштуватиме більше 100 гривень. Ці гроші підуть у сільські бюджети. До речі, селяни мають платити земельний податок за паї, бо це теж товарне виробництво. Це близько 1% від нормативно-грошової оцінки земель.
Виходить, що заплановані надходження у бюджет можна отримати, якщо населення купівельноспроможне, а в селі розвивається бодай невеличкий бізнес. Для багатьох же сіл Тернопільської області податкові ноу-хау загрожують занепадом.
Олена Бойчук («Номер один»)
А що скажуть сільські голови?
Дарія Блащак, сільський голова с. Настасів Тернопільського району:
– Великим селам, де є підприємства, розвинута торгівля, легше буде вижити, втративши ПДФО, а з малими – біда. Сільські голови із сусідніх малих сіл кажуть, що доведеться нелегко. Дехто побоюється, що взагалі сільську раду закриють. Думаю, такі зміни тимчасові – нас готують до реформування місцевих органів влади – об’єднання сільських рад. Хоча люди до таких змін теж ще не готові. У нашому селі є 11 магазинів, 5-ть із них продають алкоголь, мають на це ліцензію. Тож сподіваємося мати дохід з акцизного збору. Щодо передачі сільського дошкільного закладу на державне фінансування, побоююся, чи дбатимуть про наш садочок так само добре, як робила це громада.
Лідія Ходань, сільський голова с. Йосипівка Тернопільського району:
– Малі села, як наше, фактично залишені на вимирання. Теперішні збори не перекриватимуть того, що ми отримували б від ПДФО. Акцизний збір у Йосипівці буде мізерний, податок на нерухомість теж, бо в селі майже всі будинки невеликі. Маємо всього одного приватного підприємця, тому вижити буде важко. Те, що з фінансування забирають школи і садочки, все одно не рятує ситуації, бо на їх утримання ми мали дотації. Можливо, села, які мають велику територію, знаходяться ближче до міст, мають на своїй території великі підприємства, не відчують таких проблем на собі. Розумію, що об’єднання сільрад неминуче, але навіть за такої умови ПДФО мало б залишатися у місцевому бюджеті – це більш-менш стабільний дохід і надійна база для розвитку села.
Руслан Лазорко, сільський голова с. Петриків Тернопільського району:
– У нас ситуація спокійніша. Так, ПДФО забрали, однак на території Петрикова уздовж об’їзної знаходиться багато закладів торгівлі, громадського харчування, у самому селі теж є кілька магазинів. Серед них – великі за площею об’єкти, тож втрати від ПДФО компенсуватимуться доходом з податку на нерухоме майно. Ми встановили ставку оподаткування нерухомості – 0,5%. Матимемо дохід і з продажу підакцизних товарів. Однак зараз висновки робити надто рано – дочекаємося, коли будуть сплачені усі заплановані надходження.
Анатолій Кулик, сільський голова с. Байківці Тернопільського району, Асоціації сільських та селищних рад Тернопільщини:
– Більшість сільських рад зараз опинилися у скрутній ситуації. Села, які мають заклади торгівлі, заправки, матимуть дохід від реалізації підакцизних товарів. Переважно це ті населені пункти, що знаходяться в окрузі обласного центру. У віддалених селах – справжня катастрофа, у деяких із них видатків на управління вистачить на 3-4 місяці. Мова йде про те, що такими змінами сільські ради стимулюють до об’єднання територіальних громад. Ми за об’єднання, однак не такими методами. Адже зауважу, що закону про об’єднання територіальних громад ще не прийнято, а доходи із бюджетів уже забрали. Якщо село не має коштів у бюджеті, то нема і зручностей для життя – освітлення, ремонту доріг тощо.
Об’єднавшись, громади матимуть змогу повернути 60% доходу від ПДФО. Асоціація сільських і селищних рад просить внести суттєві зміни у проект Закону “Про об’єднання територіальних громад”, сподіваємося, парламентарі до нас дослухаються.
Джерело: Номер один