Хто винен, що мешканці Тернопільщині не хочуть йти до війська?
Тернопільський воєнком Володимир Катинський на кожному кроці розповідає про низький відсоток мобілізованих у нашій області. Кого він у цьому тільки не звинувачує! І несвідоме чоловіче населення, яке втікає за кордон, і сільських голів, які відмовляються розносити повістки, і місцевих депутатів, які будоражать населення, і… навіть журналістів, котрі, розповідаючи про дивні методи вручення повісток, виявляється, зривають процес мобілізації. Але, як відомо, риба гниє з голови…
Споглядання – смерті подібно
Чомусь пан воєнком забув, як під час першої хвилі мобілізації добровільно-примусово заставляв писати заяви в батальйон територіальної оборони «Збруч». Особисто допустив, що до війська були зараховані чоловіки, які навіть не пройшли медогляду. При цьому чимало з цих, так званих добровольців, маючи ті чи інші хвороби, малолітніх дітей тощо, за законом не мали права бути призваними до армії. А чи не Володимир Катинський, погодивши керівником військового підрозділу «Збруч» підполковника Ігоря Ларіна, підставив солдатів та офіцерський склад? Останні нині в судах отримують реальні строки покарань за те, що відмовилися їхати з комбатом на Херсонщину, адже після знущань і погроз солдати просто бояться іти з ним у бій, щоб не отримати пострілу в спину. А як можна пояснити факт неподобства по відношенню до заступника командира батальйону з бойової підготовки, старшого лейтенанта Віталія Гуменного? Того на полігоні у Золочеві під прицілами заряджених автоматів привели до комбата, поставили на коліна та утримували близько півгодини. При цьому все це відбувалося на очах у Володимира Катинського, котрий є безпосереднім начальником для І. Ларіна.
Безкарність комбата «Збруча» спровокувала ланцюгову реакцію. Він дозволяв собі без будь-якого рішення суду чи прокурора понад 15 діб утримувати двох солдатів у кімнаті начальника штабу. При цьому їм не давали нормально поспати, поїсти і навіть у туалет не відпускали. Не менш кричущим був факт направлення у божевільню… підполковника міліції. Вже на Херсонщині група офіцерів жорстоко побила трьох вояків, натомість Ларін за цим усім спостерігав і оком не моргнув, щоб зупинити це зухвальство. Про загибель 44-річного тернополянина Зіновія Флекея, який підірвався на гранаті, й до сьогодні ніхто не дав відповіді, чому так сталося. Також під час несення служби на Півдні бійцем батальйону був застрелений водій фури, який за незрозумілих обставин намагався забрати зброю та втекти. А як назвати повідомлення тернопільських бійців про таку собі приватну в’язницю під назвою «Каліфорнія», де час від часу утримували бійців, які були неугодні підполковнику Ларіну? Апофеозом цієї безнаказаності та низької кваліфікації вищого тернопільського командування стала загибель 6(!) тернопільських бійців на Херсонщині. Як той самий Ларін та інші офіцери після цього могли дивитися в очі батькам та рідним загиблих? А між тим, усі перелічені події сталися не під час бойових зіткнень з ворогом, а на відносно спокійній території. Навіть не хочеться думати, що могло б трапитись, якби «Збруч» перебував у зоні АТО (за останньою інформацією підрозділ уже перебазувався в район Маріуполя).
І Ви питаєте після цього всього, чому чоловіки з Тернопільщини не хочуть іти до війська? Однозначно, не тому, що вони не патріоти своєї Батьківщини. Ні, просто, дивлячись на весь цей бедлам, який твориться у підрозділі тернопільських вояків, тверезо мислячі люди наперед добре подумають, чи йти на вірну смерть під керівництвом подібних командирів, чи все-таки дочекатися, коли таких горе- командирів поміняють на справжніх фахівців та патріотів.
Джерело: Номер один