«Не я б’ю, верба б’є! Будь здоровий, як вода, сильний, як верба, багатий, як земля!»

У неділю – 5 квітня, за тиждень перед Великоднем, православні християни святкують Вхід Господній до Єрусалиму, або Вербну неділю.

Це велике свято у християнському році відноситься до числа рухомих дванадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на віслюку, а люди встеляли йому шлях пальмовими гілками, тим самим вітаючи Спасителя.

Урочистий вхід Ісуса до Єрусалиму був Його вступом на шлях хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях усі чотири євангелісти (див. Мт. 21,1-11; Мк. 11,1-11; Лк. 19,29-44: Ів. 12,12-19).

Назва Вербна неділя походить від того, що на це свято віряни приходять з гілками, як правило, вербових рослин чи інших дерев, які першими розпускаються навесні, в ознаменування пальмових гілок, які різали іудеї, що зустрічали Ісуса у Єрусалимі.

Звичай святити вербу дуже давній, бо вже в «Ізборнику» (1073 рік) згадується «Праздьникъ вѣрбъны». Згадує про вербу і Данило Паломник (1095—1108), що відвідав Єрусалим і там бачив «древіе много по брегу Іорданову превысоко, яко вербіе єсть й подобно». То були пальми, що нагадали нашому землякові рідне чернігівське «вербіє».

Добрі господарі після повернення з церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, “щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток”, а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

У народі вважалося, що освячена верба має цілющі властивості, оберігає від нечистої сили. Тому гілочками верби торкалися до людей, бажаючи їм здоров’я, їх ставили в головах хворих, а дітей ними навіть шмагали примовляючи: «Верба-хлист, бий до сліз. Не я б’ю, верба б’є! Будь здоровий, як вода, сильний, як верба, багатий, як земля!».

Чому верба вважається символом сили і здоров’я? Та тому, що це одна з найбільш живучих рослин. Помічено, що приймаються і виростають навіть ті її гілочки, які встромлені в землю догори ногами.

Освяченій вербі приписується магічна сила. Вважається, що освячена верба запобігає влучення блискавки в будинок, не дає граду побити посіви, заспокоює вітер і втихомирює бурю.

У Вербну неділю гілками шмагали домашню худобу, щоб не хворіла і давала хороший приплід, крім того, їх могли прив’язувати до рогів або вплітати в гриви, додавати в корм. Перший вигін худоби на пасовища обов’язково проводився гілками верби. Вважалося, що худоба в цьому випадку не отруїться шкідливою травою, не заблукає і не стане жертвою злодіїв або хижих тварин.

Цілющі і магічні властивості верба зберігає цілий рік. Якщо до Вербної неділі залишалися невикористані торішні гілочки верби, їх не викидали, а спалювали, чи кидали в річку або в струмок, але тільки не в стоячу воду.

Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.

Джерело: kplavra.kiev.ua