В Тернополі знають, як допомогти демобілізованим бійцям адаптуватися
Волонтери та психологи кажуть, головними проблемами військових після війни є не лише їхній внутрішній психологічний стан, а й неготовність суспільства зустріти демобілізованих бійців.
ЛЮБОВ МЕДВЕДЬ, психотерапевт, координатор центру психологічної допомоги «Крок назустріч»
«Ні сім’я солдата, ні односельці, ні співпрацівники не розуміють, що відбувається з солдатом. Вони ведуть себе так, як завжди, намагаються дати ту підтримку, яку дають зазвичай. Дати пораду, яка не є підтримкою, тому що вони не розуміють того стану, в якому знаходиться солдат, налити сто грам і не розуміти, що людина, яка знаходилася довгий час в стані серйозного стресу і перевтоми дуже швидко алкоголізується. Допомогти співчуттям і цим загнати солдата в глибоку депресію».
ЛІЛІЯ МУСІХІНА, волонтер штабу Самооборони Майдану Тернопільщини
«Їх не завжди дуже добре приймають на роботі. Людина повертається на своє попереднє робоче місце, але повертається інакшою. Не завжди роботодавець готовий терпіти людину, яка може чути голосні шуми і падати на підлогу. Це насправді страшно виглядає. Людина, яка ні з того, ні з сього може впадати в депресію або в агресію, яка часто заглядає в стакан, а на жаль це правда, в нас є така проблема».
Аби допомогти адаптуватися бійцям і держава, і суспільство мають турбуватися про емоційний стан кожного окремого солдата, вважають психологи. В першу чергу має бути розуміння.
ЛЮБОВ МЕДВЕДЬ, психотерапевт, координатор центру психологічної допомоги «Крок назустріч»
«Вони не розуміють, що комусь треба сказати два рази або голосно. Комусь треба дати в письмовому вигляді список документів, тому що він забуває. Це ознаки контузії. Комусь треба надрукувати не дрібним шрифтом, а крупним і, якщо ці речі доносити до працівників, звичайно, воно зробиться, це ті речі, які не коштують дуже багато грошей. Наприклад, написати великими буквами, якщо солдат не може прочитати на дошці оголошення. Повторити декілька раз або дати список в руки, коли він забувається і по 5 раз приходить, тому що йому не вистачає якогось документу».
Зараз в області майже дев’ять сотень військовослужбовців отримали статус «Учасника бойових дій», а з ними і відповідну допомогу держави. Волонтери попіклувалися про інформаційну підтримку і видрукували пам’ятки для сімей військовослужбовців АТО, де розповіли про реабілітацію після війни.
ЗЕНОВІЙ ГЛАДЧУК, голова громадської волонтерської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО»
«Це є досвід армії США, там така програма, як «Волонтер» діє ще після Корейської війни і вони мають великий досвід, як організувати якраз реабілітацію цих військовослужбовців, перевчити їх десь на нову професію, у зв’язку з каліцтвом, з якимось травмами».
На базі Самооборони в Тернополі, що на вул. Грушевсього, 1, почав діяти центр допомоги демобілізованим бійцям. Підтримують їх і в центрі зайнятості.
ВАЛЕНТИНА НІКУЛІНА, начальник відділу організації сприяння працевлаштуванню населення обласного центру зайнятості
«Частина учасників АТО виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю після того, як отримали інформацію про можливості проходження навчання, за сприяння служби зайнятості, цільове: «Менеджмент малого підприємництва» і після цього отримали одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації».
Віднедавна, в штаті військових комісаріатів працюють і психологи. До них закликають бійців звертатися зі своїми проблемами.
ОЛЕНА ВЕЛИЧАНСЬКА, ст. офіцер відділу по роботі з особовим складом та громадськістю обласного військкомату
«Є дуже багато скромних хлопців, які не користуються, вони просто сидять вдома, переживають все в собі, вони сором’язливі самі по собі, сором’язливі його мама чи дружина і так дальше. Голови селищних рад і сільських рад – вони ті люди, які можуть нам сюди донести ті всі проблеми, які в них є, підняти ті всі проблеми, які ми можемо з вами, кожен в своєму напрямку, вирішити».
Джерело: ІНТБ