14-річний Роман Кодьман потребує допомоги небайдужих тернополян

30 травня 14-річний Роман Кодьман важко травмувався, допомагаючи дідусеві, він послизнувся і вкрай невдало впав. Довелося проводити дорогу операцію за участю професора з Києва. Хлопчик потребує тривалої і важкої реабілітації.

“Ромчик ніколи не хворів, а тут раптом такий діагноз — юнацький епіфізіоліз лівого стегна. Стійке порушення статико-динамічної функції опорно-рухового апарату. Виявляється, наш хлопчик захворів цією недугою ще раніше, а невдале падіння спровокувало зміщення кульшового суглоба”, — розповідає бабуся Марія Козак.

Як інформує “lannews“, юнака чекала операція на обидві ноги. Чому обидві, якщо проблеми виявили лише в одній? Як пояснив родичам лікар, аби в майбутньому хлопчина зміг повноцінно жити і працювати, потрібно провести оперативне втручання на обох ногах. Операція пройшла вдало. Був і непростий довготривалий період реабілітації. У Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні рекомендували оформити Романові соціальну допомогу до 18 років.

Дідусевий помічник: так душевно називають Романа вдома. Зі слів бабусі, він щирий, добрий, душевний, милосердний, на нього завжди можна покластися, будь-яке прохання виконує залюбки. Завжди крутиться біля дідуся, все допомагає, адже господарка у них чимала: корови, коні, свині, кури, кролі. До речі, до кроликів юнак ставиться по-особливому, а догляд за ними — не лише обов’язок, а справжнє задоволення. Серед хобі — катання на велосипеді та автотрасове моделювання. З неабияким азартом він декілька років відвідував гурток початкового технічного моделювання у будинку дитячої творчості, брав участь в обласних та всеукраїнських змаганнях. Серед нагород — медалі та грамоти за зайняті призові місця.

Роман змалку ріс допитливим і товариським, тож друзів у нього дуже багато. Як зазначає пані Марія, відколи онука виписали з лікарні, двері їхньої оселі не зачиняються: провідують і підбадьорюють його товариші, телефонують і забігають однокласники, не дають сумувати, впадати у відчай. Це є хорошим стимулом до праці над собою задля швидшого одужання.

Все було добре. Ромчик закінчував восьмий клас, його брат Сергій — перший курс Галицького коледжу, де навчається за спеціальністю “Комп’ютерна інженерія”. Тож мама Наталія, вчителька Загірцівської школи, вирішила поїхати на час відпустки в Польщу на заробітки. Роман о 9 год. ранку провів маму на автобус, а вже в обідню пору опинився на лікарняному ліжку.

“Хіба ж хто знав, що так трапиться. Наталя ще не приїхала в Польщу, а тут таке лихо. Постійно телефонує, бо ж материнське серце не знаходить місця, хотіла відразу повернутися додому, але ж нема як, бо на операцію позичили кілька тисяч євро, потрібно їх віддавати, тож мусить заробити”, — крізь сльози говорить Марія.

Важко собі уявити моральний стан матері, коли її дитя терпить пекучий біль і щосили бореться з недугою, а вона навіть не може пригорнути, підтримати, допомогти, адже знаходиться за сотні кілометрів. Такий собі вибір без вибору. Звісно, не вистачає йому материнської ласки й опіки, яку звик відчувати змалку. Коли Ромчику було три рочки, батьки розлучилися. Наталя намагалася бути синочкам і за маму, і за тата, виховувала добротою, любов’ю і турботою. Згодом познайомилася з чоловіком, який став братам батьком. Хлопці допомагають йому в усьому, а він — ставиться до них прихильно. Пригадують ті часи з ностальгією: жили скромно, але всі були здорові.

Про те, що люди у нас милосердні, в розмові Марія Козак наголосила декілька разів. Бо якби не фінансова підтримка небайдужих до чужої біди, Кодьмани не знали б що робити.

“До збору коштів на лікування Романа долучилися Наталині колеги по роботі, колишні працівники райавтодору, де я пропрацювала 35 років, сусіди, знайомі. Всім щиро вдячні”, — каже жінка.

Незважаючи на те, що в лікарні мами не було поруч, юнака оточили турботою та опікою близькі родичі. Цілодобово біля Ромчика чергували рідний дядько Андрій Козак з дружиною Сніжаною, брат Сергій, допомагали йому в післяопераційний період.

До речі 2,5 роки тому Лановеччина активно долучилася до збору коштів і на лікування Андрія Козака, якому лікарі поставили невтішний діагноз: “Дилатаційна кардіоміопатія. Помірна недостатність мітрального клапану ІІ ст. Невелика недостатність тристулкового клапану І ст. Гіпертензія в системі легеневої артерії СН ІІ А ст. зі зниженою систолітичною функцією лівого шлуночка (ФВ 20%), ФК ІІІ”. Сьогодні Андрій має другу групу інвалідності, перебуває на щоденному медикаментозному лікуванні, потребує трансплантації серця і знаходиться на листі очікування. Найбільшою втіхою для нього сьогодні є те, що він бачить, як росте його 3-річний синочок.

Сьогодні Ромчик Кодьман уже вдома, пробує робити перші кроки на милицях, наполегливий і вимогливий до себе, мужньо тамує біль і мріє якнайшвидше одужати. Віриться, що з Божою допомогою мрія стане реальністю. Але попереду в нього ще довгий курс лікування, ще одна операція, реабілітація. А це знову чималі кошти, яких у родини немає, тому просить в усіх небайдужих фінансової підтримки.

Кошти можна перерахувати за вказаним рахунком:

Приватбанк4149 4991 2572 6586Кодьман Наталя Олександрівна (мама).