«Кожен повинен підтримувати та шанувати наших героїв і пам’ятати, якою ціною дається незалежність», – спецпризначенець поліції Володимир Мартинюк
Поліцейський з Тернопільщини на псевдо Мартин має чималий бойовий досвід. У складі штурмового полку Нацполіції «Сафарі» він знищував російських окупантів на Київщині, давав відсіч ворогу на Сумщині та Запоріжжі.
Володимир Мартинюк – один із бійців, який отримав важке поранення внаслідок ворожого ракетного обстрілу і дивом залишився живий. Після двох років складних операцій, протезування, відновлення та реабілітації Мартин повернувся у лави поліції.
Уже два роки Володимир 22 травня відзначає одразу два дні народження в один і той самий день, але з різницею у 33 роки. Залишитись живим після ракетного обстрілу – такий подарунок йому підготувала доля. До війни Мартин понад 10 років займався силовими видами спорту, брав участь у змаганнях та займав призові місця. Він багаторазовий чемпіон із пауерліфтингу.
Володимир розповів, як із товаришами виконував бойове завдання на запорізькому напрямку. Вночі, коли всі спали, ворог вдарив трьома ракетами по місцю, де дислокувався їх полк. Тоді багато бійців загинуло, чимало отримали поранення.
«Під час обстрілу я отримав поранення – втратив слух на одне вухо, ударна хвиля розірвала сухожилля і нервові закінчення тому ліва частина тіла зовсім не функціонувала».
Про загибель товаришів Мартин дізнався вже у лікарні, коли прийшов до свідомості. Утім, навіть через два роки після трагедії, Володимиру важко говорити про товаришів у минулому. Каже, ніби ще вчора з ними спілкувався і виконував різні бойові завдання.
«Це велика втрата в родині спецпризначенців. Мужні, сильні, відважні – це була потужна команда, яка нищила ворога і нічого не боялася. Це були професіонали своєї справи», – так про своїх загиблих побратимів нині говорить Мартин.
Події тієї страшної ночі Володимир згадує часто. Сам не розуміє, як після прильоту трьох ракет залишився живий. Каже, мабуть, врятував бронежилет, який постійно носив. За ці два роки поліцейському довелося пройти непростий шлях реабілітації та лікування. Володимир робив усе, щоби якнайшвидше стати на ноги та повернутися на службу.
«Щоденні заняття із реабілітологом допомогли мені потроху відновитися. Вдалося відновити хват пальцями та руку, яка не працювала. Аби повернути слух, звертався в різні клініки. Лікарі мені запропонували протезуватися та поставити слуховий апарат, і я погодився», – розповідає боєць.
Вже за рік Мартин повернувся у спорт. Він став наполегливо тренуватися та працювати над собою, аби відновити колишню фізичну форму.
«Щоб повернути в тонус м’язи, я відвідував басейн, багато плавав, робив різні фізичні навантаження для рук та ніг, займався греблею – і це дало свій результат», – каже спецпризначенець.
Після довготривалої реабілітації Володимир повернувся на службу. Він приєднався до поліцейського стрілецького батальйону, а згодом взяв участь у своїх перших після поранення всеукраїнських змаганнях «Звитяга Нескорених».
«Ті, хто прийшов на ці змагання – вже переможці. Це команда, де кожен показує характер та силу духу. Навіть без кінцівок учасники виконували нормативи та поновлювали рекорди на помості. Це потужні люди, сталеві просто», – говорить Мартин.
Серед учасників – поранені військові й ветерани російсько-української війни. Мартин виступив на цих змаганнях, аби мотивувати воїнів, які мають поранення.
«Такі змагання – це один із методів реабілітації – тут є і підтримка, і мотивація, а це дуже важливо для ветеранів. А ще кожен повинен підтримувати й шанувати наших героїв і пам’ятати, якою ціною дається незалежність».