Як колишній інспектор податкової воює з прокуратурою

Як не тепер, то в четвер — все одно порушать кримінальну справу і ти будеш крайньою. А чого тобі боятися? У тебе маленька дитина, відбудешся умовним терміном…» — сказав один із підволочиських прокурорів місцевій мешканці Ірині Чуль. Нині 28-річна жінка перебуває у декретній відпустці, а перед тим працювала ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Підволочиському районі. Уже три роки вона доводить у судах непричетність до злочину, який їй «пришили» районні та обласні прокурори стосовно справи з відшкодування податку на додану вартість скалатському ТОВ «СУПП «Енергія-КВ».

Не було жодних зауважень…
— У 2009-ому році ТОВ «СУПП «Енергія-КВ» завозило з Польщі орендоване обладнання для брикетування соломи та прес-підбирач. Задекларували на митниці, сплатили до бюджету майже півмільйона гривень податку, а потім упродовж року декларували від’ємне значення ПДВ, через що й отримали відшкодування, — розповідає Ірина. — Інспектор районної ДПІ проводила невиїзні перевірки щодо правомірності включення зазначеної суми до податкового кредиту і після цього товариство подало декларацію на відшкодування. Оскільки сума перевищувала сто тисяч гривень, перевірку проводив наш відділ. Я виїжджала на підприємство, перевіряла первинні документи, декларацію, митні угоди — не було жодних розбіжностей, про що склала відповідну довідку. Після цього довідку перевірила начальник відділу. На той час я працювала у відділі лише три місяці, тож перед підписанням радилася з начальником і колегами — казали, що все правильно. На основі моєї довідки керівник склала свою, з нею доповідала на комісії. Робоча група прийняла одноголосне рішення включити цю суму до відшкодування. Згодом таке ж рішення прийняла комісія ДПА в області і відправила до Державної податкової адміністрації України, яка теж перевірила дані і підтвердила суму, не було зауважень, і підприємець отримав кошти.
Кіт у мішку?
— Проблеми почалися, коли за скалатським товариством взялися «полювати» прокуратура та СБУ — звичне явище для «набивання» кишень, — продовжує жінка. — Проти підприємця порушили кримінальну справу за якісь оборудки, та згодом вчепилися тих півмільйона гривень відшкодування ПДВ. Наразі товариство вже не працює, директор навіть відбув умовний термін, а я мушу доводити свою невинність у судах. Спершу мені інкримінували ст. 364 ККУ — завдання великої шкоди державі в інтересах третіх осіб. Була водночас порушена справа і проти працівників районної та обласної ДПА, але в один момент все «спихнули» на мене, мовляв, у їхніх діях нема складу злочину. Видається, що усі ті поважні комісії приймали «кота у мішку». Мене викликали в СБУ, обласну прокуратуру, прокуратуру Тернополя, лякали, що відшкодовуватиму півмільйона навпіл із директором товариства. Зробили крайньою з простої причини — мусили на когось звалити, а у мене маленька дитина, тож можу відбутися умовним терміном, а іншим би «пахнув» кримінал. Але чому маю відповідати за те, чого не робила? Спершу мої колеги з ДПІ району запевняли, що рішення про відшкодування правильне. Керівника відділу, заступника, членів комісії двічі викликали на допит в прокуратуру, але в протоколах є лише одні покази «під копірку», звісно, не на мою користь. Допитували й працівників обласної ДПА, деякі з них відверто казали, що не розуміють, де тут кримінал. Колишній в. о. начальника обласної ДПІ чітко пояснив, що на основі однієї моєї довідки підприємству не могли б відшкодувати ПДВ.
«Ноги ростуть» від… Банаха
— Виявляється, ні члени комісії, які приймали рішення про відшкодування ПДВ, ні начальник мого відділу з 12-річним стажем ні до чого не причетні, в усьому винна я, — обурюється Ірина. — Коли ми найняли кваліфікованого адвоката Людмилу Семененко, почали оббивати пороги прокуратури, то у 2011-ому справу перекваліфікували на ст. 367 — службова недбалість або халатність. Проте в обвинувальному висновку не вказано, у чому саме проявлялася недбалість. Майже три роки справу провадили два районні судді. Перший суддя, голова Підволочиського райсуду Назарій Сташків, відправив на дорозслідування, але апеляційний суд скасував і повернув на повторний розгляд. Районна прокуратура відразу подала на апеляцію і суддя Апеляційного суду Тернопільської області Ірина Лекан підтримала все, що просила прокуратура. Відомо, що мою справу «курував» тодішній відомий «чесний» прокурор Банах. Власне, звідти й «ростуть ноги» сфабрикованої справи проти мене. Коли Банах пішов з посади, я думала, що справу хтось перехопить, бо ж існує кругова порука «судді — прокурори», але, на превелике здивування, 28 квітня цього року районний суддя винесла справедливий виправдальний вирок, що в наш час — велика рідкість. Прокуратура, зрозуміло, подала на апеляцію, бо для неї таке поняття як «виправдальний вирок» не існує.
Це справа честі!
— 16 липня Апеляційний суд Тернопільської області (головуюча Ірина Лекан) скасував виправдальний вирок і вдруге на догоду прокуратурі прийняв «потрібне» рішення, визнавши мене винною. В апеляційному суді, як я переконалася, ніхто не рахується із законом, зважають лише на думку прокурорів, — переконана Ірина. — Обвинувальний вирок побудували на смішних «аргументах»: перший — що я закінчила Національний університет державної податкової служби України і швидко просувалася по службі, але, мовляв, погано провела перевірку, другий — що є вирок у справі власника скалатського товариства, третій — що проти інших працівників закрили кримінальні справи. Більше того, суддя вийшла за межі обвинувального висновку. Зрозуміло, що таке рішення було розписане задля годиться, тому 12 серпня я подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України, звертатимусь і до Верховного Суду, як треба буде, дійду до Європейського суду, і доведу, що не вчиняла злочину. Це справа честі. Я вже давно могла б подати на амністію, але в такому разі мусила б взяти на себе вину, а я не вважаю себе винною!

Джерело: Нова Тернопільська