Передача майна з спільної власності громад району територіальним громадам: дотримання вимог законодавства обов’язкове!

В контексті децентралізації, що відбувається в Україні, у зв’язку з ліквідацією значної кількості районів відбувається перерозподіл майна, яке перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст цих районів.
Відповідні рішення про передачу майна приймають районні ради. В процесі передачі намітилися негативні тенденції, що спричинені непрозорістю такої передачі, порушенням встановленої законодавством процедури, втягуванням мешканців громад і трудових колективів у процеси, які повинні відбуватися виключно в межах приписів норм права.
У зв’язку з цим варто нагадати положення Конституції, якими повинні керуватися місцеві ради під час передачі майна. По-перше – правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
По-друге – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тепер перейдемо до «матеріальної частини». Законом України 17.11.2020 № 1009-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», який набрав чинності 06.12.2020 р., визначено, що правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 1 липня 2021 року, зобов’язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об’єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України.
З наведеного вбачається, що районні ради 1) зобов’язані передати майно, 2) виключно громадам, на території яких знаходиться майно і 3) не пізніше 01.07.2021 року.
Норми вказаного Закону зрозумілі і районні ради повинні їх виконати.
Виникає закономірне питання: передача майна із спільної власності територіальних громад району стала можливою тільки з 06.12 2020 року (дати набрання чинності Законом № 1009-IX)?
Системний аналіз законодавства свідчить, що передавати майно можна було і раніше. Правда, з дотриманням певних умов.
Слід наголосити, що таке майно є спільною власністю територіальних громад району і порядок його передачі окремим територіальних громадам визначається спеціальними нормами (про які йтиметься нижче), а не Цивільним кодексом України. Тому твердження деяких голів районних рад, що останні, як органи, які уповноважені здійснювати управління спільним майном громад району, вправі розпоряджатися ним на власний розсуд за умови прийняття відповідного сесійного рішення, є помилковим.
Юридична доля такого майна прописана в окремих законах.
Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з набранням чинності цим Законом (фактично з 1997 року) майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об’єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» містить три умови, за сукупної наявності яких можлива передача об’єктів спільної власності територіальних громад району у комунальну власність конкретної територіальної громади.
По-перше, відповідна рада, що представляє інтереси територіальної громади повинна висловити у встановленому порядку пропозицію про передачу їй конкретно визначеного майна.
По-друге, таке майно має знаходитися на її території.
По-третє, воно задовольняє колективні потреби виключно цієї територіальної громади.
У 2015 році набрав чинності Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». У зв’язку з утворенням об’єднаних територіальних громад, механізм передачі майна з спільної власності громад району у комунальну власність конкретної об’єднаної територіальної громади зазнав деякої трансформації. Так, починаючи з 01.01.2017 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» № 1789-VIII), у законодавстві України появилася імперативна норма про безумовну передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність об’єднаних територіальних громад відповідних бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України.
Стимулюючи процеси добровільного утворення об’єднаних територіальних громад, законодавець передбачив, що останнім районні ради повинні передати бюджетні установи (зрозуміло, що і майно, яким вони користувалися), які знаходяться на території таких ОТГ.
Тобто, з 01.01.2017 року для ОТГ відпала така обов’язкова умова для передачі їм майна, як задоволення колективних інтересів виключно конкретної об’єднаної територіальної громади. Для отримання майна у комунальну власність громади достатньою і необхідною умовою залишилася лише вимога, щоб майно розташовувалося на їх території. І це закономірно, адже стверджувати, що об’єкти обслуговують виключно колективні потреби конкретної громади можна в тому випадку, коли об’єкт розміщений у селі (селищі). А якщо об’єкт розташований у місті обласного значення (в тому числі обласному центрі), він обслуговує інтереси мешканців багатьох громад. Тому територіальний принцип передачі майна залишається єдино правильним і зрозумілим.
Саме ці чинники повинні бути визначальними при прийнятті районними радами рішень про передачу майна з спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст району у комунальну власність конкретної територіальної громади.
Отже, передача майна громадам, якщо воно не знаходиться на їх території – це порушення законодавства. Непередача майна громадам, на території яких воно знаходиться у встановлений законодавством строк – це порушення законодавства. Недотримання процедури передачі (без проведення інвентаризації, створення комісії з передачі тощо) – це порушення законодавства. Передача майна іншій громаді лише тому, що належна громада (на території якої перебуваю майно) не звернулася до районної ради з проханням про передачі їй майна – порушення законодавства.
Інші критерії визначення громад, яким районні ради передаватимуть або вже передали майно, незаконні і свідчать про перевищення райрадами повноважень. Тому, аргументи про те, хто будував об’єкти, що перебувають в управлінні районних рад, мешканців яких саме громад обслуговують установи, що знаходяться в таких об’єктах не мають ніякого правового значення для прийняття рішень районними радами про передачу майна. Райради повинні діяти виключно в межах приписів законодавства.
Без сумніву, процес передачі майна у комунальну власність територіальних громад супроводжуватиметься судовими процесами. І саме суди повинні приймати справедливі та неупереджені рішення, які ґрунтуються на нормах законодавства. Емоції, протести, заклики та некомпетентні заяви, політичні мотиви мають бути у даному випадку категорично відкинуті.
Олександр Степанюк,
адвокат, кандидат юридичних наук