Померла відома хореограф Тетяна Щуцька з Тернополя

 Пішла з життя видатна діячка культури, талановита балетмейстер, педагог, Тетяна Щуцька. Вчора її поховали в Ізраїлі, куди вона кілька років тому виїхала, щоб жити разом зі своїми дітьми.

Тетяна Щуцька була засновницею, багатолітньою натхненницею відомого танцювального колективу „Посмішка”. За двадцять сім років її керівництва «Посмішка» успішно гастролювала містами України, Польщі, Болгарії, Південної Кореї, була незмінним учасником звітних концертів в області і столиці, багаторазово брали участь у розважальних телевізійних програмах «Крок до зірок» і «Зірки, на сцену!» Театр танцю не раз ставав переможцем міжнародних та всеукраїнських конкурсів, фестивалів. Сьогодні ж із маленькими вихованцями працюють керівник Ірина Луців, педагог Лариса Шивіла, концертмейстер Валерій Глушков.

Тернополяни, які близько знали Тетяну Щуцьку, досі не можуть повірити, що вона відійшла у вічність. Пам’ятають її як людину з великим серцем, людину визначного таланту і безмежної душі, яка не просто вчила дітей танцювати, а була ще й наставником по життю.

Все життя присвятила чужим дітям

Вона була завжди світлою, оптимістичною людиною, ніколи б не могла подумати, що так все закінчиться, –  розповідає нинішній педагог „Посмішки”, одна з перших випускниць Тетяни Щуцької Лариса Шивіла. – Так, вона хворіла останніми роками, але старалася триматися оптимістично, ніколи б не могла подумати, що так станеться, але хвороба як кажуть перемогла. 23 січня у Тетяни Євгенівни був день народження, і потім 25 січня іменини. Ми ще з нею телефоном спілкувалися. Вона ще давала поради, бо до останнього цікавилася нашими здобутками. Ми завжди пересилали їй диски, фотографії.

Як розповідає пані Лариса, Тетяна Щуцька в 2006 року поїхала до дочок в Ізраїль.

– Вона давно про це мріяла, щоб жити великою сім’єю всі разом, – продовжує пані Лариса. – Бо більшу частину життя вона присвятила чужим дітям, і ніби мала борг сумління перед своїми дітьми. Тому, коли завершила педагогічну діяльність, поїхала до дітей за кордон.

Тетяна Євгенівна – це корифей танцювальної справи в Тернополі, продовжує Лариса Шивіла. Вона 27 років керувала „Посмішкою”. За її керівництва колектив став зразковим, народним. Вона прищепила любов до танцю, багато її випускників обрали професію хореографа. Вона вважала, що танцюрист має бути універсальним артистом – виконувати і класичні, і народні, і сучасні танці, поєднувала в викладанні. Її учні вивчали три напрямки одразу. І зараз вона продовжує справу Тетяни Щуцької зараз і працює за такою методикою.

Діти розуміли її з півпоруху пальців

– Як тільки я почала працювати на «Ватрі», ми зразу почали співпрацювати, – пригадує відома режисер Олександра Бартків,  яка знала Тетяну Щуцьку майже 20 років. – Я робила концерти і завжди залучала її коллектив. Для неї її робота, справа, якою вона займалася, була найголовнішим в житті. Це жінка з надзвичайною, безмежною любов’ю до дітей. Коли б не прийти до неї, в неї навіть вдома були вихованці. Вона не лише на роботі з ними спілкувалася, вони приходили до неї додому. Вона вчила їх життя, а не просто танцю. До останньої хвилини вона віддавала себе дітям.

Вона завжди була задіяна, завжди її коллектив «Посмішка» був на висоті, продовжує пані Олександра. Це людина великого таланту, вона підтримувала будь-які творчі починання, могла поставити танець на будь-яку тему. Рідко який хореограф береться ставити танець, який потрібен спеціально для конкретної теми – часто мають свій набір танців і все. А Тетяна Євгенівна могла поставити чи на Чорнобильську тематику чи на Новий рік, вона була універсальним хореографом.

– А скільки в неї вихованців – по всій Україні і світі, – продовжує  Олександра Бартків. – І всі з добром і теплом її згадують. Вона не цяцялася з дітьми, робила конкретну роботу. Дуже цікаво було спостерігати її репетиції. Діти розуміли її не те що з півслова, а з півпоруху пальців, з півпоруху руки – ніби між ними існував якийсь телепатичний зв’язок. Вони зразу відчували, що вона мала наувазі і зразу робили це, а тільки потім вона говорила. Сувора, але надзвичайно добра жінка. Як Земля.

«Її колектив – то була одна велика сім’я”

Після того, як її дочки поїхали в Ізраїль, вона довго не могла зважитися залишити «Посмішку», всіх її вихованців, але таки поїхала. Довго хворіла, лікувалася там, ніби й краще їй стало. І шокувала мене звістка про похорон, бо казали, ніби було краще. Ми вже сподівалися, що хвороба відступила. Молимося за душу Тані, бо вона була дуже світолю Людиною, – каже керівник клубу спортивного танцю «Мальви» Ольга Дацко. – Це людина широкою душі, вона віддавала всю себе дітям. Всі діти, які в неї займалися, були на сцені, щоб жодна дитина не почувалася ущемленою. Не так, як зараз вибирають. До неї завжди можна було звертатися в будь-яких питаннях. Вона всіх приймала по-родинному. Вона була така щира людина, всіх до себе кликала і за порадою, і допомагала, бо ж ми приїхали в Тернопіль, в нове для нас місто.

Тоді в кінці 70-х в Тернополі організували, якщо можна так сказати, головні танцювальні колективи.

– У нас зразу зав’язалися дружні стосунки – Поліщуки, Дацки і Щуцька усі – хореографи, ми дружили, – пригадує пані Ольга. – Її коллектив – це була одна велика дружна сім’я. Про це прекрасно знали батьки ї вихованців. Навіть вдома можна було в неї залишити дитину. Такі люди рідко бувають, щоб була така відкрита душа, яка всіх пригріє і розрадить. Діти її називали мама Таня, старші – просто Таня. Я знаю про те тепло, яке було в її колективі.

Довідка

Тетяна Щуцька народилася 23 січня 1947 року в Алма-Ати. Почесна громадянка Тернополя (2004 р.). Відмінник освіти України. Людина року 2005 в Тернополі. З 1979 по 2006 роки – працювала в Тернопільському міському центрі дитячої творчості, засновник, незмінний художній керівник, хореограф, постановник танців, балетмейстер, режисер, дизайнер сценічних костюмів народного театру „Посмішка”. Колектив гастролював в Болгарії, Польщі, Південній Кореї, Росії, Україні. Останній раз приїжджала в Тернопіль в 2009 році на 30-річчя „Посмішки”.
Джерело: 20 хвилин