Home Збаразький район

55-річного чоловіка побив вдвічі молодший сусід

1555-річного чоловіка побив вдвічі молодший сусід. Він переніс кілька операцій і був на межі життя і смерті. Райсуд призначив молодику реальний термін покарання з відтермінуванням на 2 роки. Але з журналістами на контакт цей чоловік не йде. Сільський голова і дільничний щодо побиття небагатослівні

Я скалічів, не маю вже ані здоров’я, ані сил боротись з нашим безладом, – 55-річний Сергій Стельмах тяжко зітхає. – В цей час сусід гуляє собі на волі. Ось таке в нас правосуддя. Я ж лише хочу, щоб все було за законом.

Перед чоловіком на столі пакунки з купою ухвал, слідчо-судових документів і різноманітних копій. А ще добрячий стос лікарняних виписок і висновків експертів. Всі вони свідчать про кількарічну боротьбу з власне життя після того, як його битою побив вдвічі молодший сусід.

Претензії через огорожу

Родина Стельмахів придбала квартиру у с. Зарубинці, що на Збаражчині – на першому поверсі у 6-тиквартирному будинку. Зробили там ремонт і навесні 2011 р. вирішили  вселитись. А тернопільське помешкання віддали синові.

Господиня ще й пополола бур’яни на загальному подвір’ї та розбила грядки. Аби сусідські кури не вигребли щойно посаджене – обгородили невеличким парканом. Загородились і з боку свого балкону.

Я була якраз на подвір’ї, коли до мене кинувся сусід Микола С. (повні дані чоловіка є в ред. – прим. авт.), – пригадує дружина пана Сергія Ярослава. – Кричав, обзивав, погрожував. Ще й замахувався розвідним ключем, який тримав у руках.

Пані Ярослава каже, що основною претензією став отой паркан. Мовляв, він став останнім доказом того, що родина тут надовго. Хоча до цього вже були натяки від молодого сусіда, аби забирались геть і продали їм квартиру.

Ввечері чоловік повернувся додому і застав дружину у сльозах. Пішов до молодика поговорити та вимагати, аби вибачився.

Через день я його зустрів у дворі і питаю, мовляв, чого ж досі не вибачився, – пригадує пан Сергій. – Той узяв дерев’яну биту і щосили вдарив по тілу. Коли я впав, було ще кілька ударів.

Цієї миті зі свого вікна визирнула пані Ярослава і почула від молодика: «Забери свого, бо і голову йому розіб’ю».

Тіло спухло і синіло

Ярослава забрала чоловіка додому і затягла до ванної. Коли розстебнула на ньому сорочку – обімліла. Тіло з лівого боку спухло і на ньому вже розпливався величезний синець.

Я вибігла на двір, вже йде Микола з братом і ще одним чоловіком, – пригадує пані Ярослава. – Вони матюкались, кричали, мовляв, давай чоловіка сюди. Я впала на порозі, аби не пустити. І чула: «Забирайтесь звідси. Все рівно тут вам буде пекло». Аби їх зупинити, кричала, що в міліцію дзвонитиму. У відповідь почула: «У Збаражі міліція вся «схвачена».

Ніч родина провела без сну. Побитому чоловікові кололи знеболюючі, і він намагався хоч якось примоститись на ліжку, аби боліло менше.

Наступного дня пані Ярослава пішла до сільського голови, аби викликав дільничного. Той відповів, що міліціонер охороняє порядок на футболі – мовляв, приходь завтра. Після обіду Сергієві стало зовсім зле. Родина знайшла машину та завезла його до лікарні у Тернопіль. Через хвилин 30 пан Сергій вже був на операційному столі. Жінці повідомили – повністю відбита селезінка. Ще потягнули б години зо три, чоловіка врятувати не встигли б. Лікарі про випадок повідомили міліцію.

Двічі – на межі життя і смерті

Далі – ще кілька діб реанімації, причому медики не брались прогнозувати, чи пацієнт житиме. Коли пані Ярослава заїхала додому за речами – перестрів сусід, мовляв, треба поговорити. Відмовилась. На 2 день після операції до лікарні приїхала його дружина.

- Вона не просила пробачення, не пропонувала бодай якісь гроші на лікування, лише викрикала, що мій чоловік перший почав, – пригадує Ярослава Стельмах. – І голова сільради пропонував зустрітись з подружжям, владнати все, бо вони до нього прибігали і обоє плакали. Я відмовилась.

Через 2 тижні чоловіка виписали додому. Невдовзі знову операція, коли пан Сергій був на межі життя і смерті. Згодом – розслідування і судові засідання. Але справу весь час затягували, відправляючи на дорозслідування.

Проти молодого сусіда порушили кримінальну справу за нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Санкція інкримінованої статті передбачала позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

Вирок у Збаразькому суді зачинали через три роки – 11 червня 2014 р. Побитого чоловіка і його родину він шокував. Підозрюваного визнали у скоєнні злочину і засудили до 5 років позбавлення волі. Щоправда, на підставі с. 75 ККУ звільнити від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки.

От і виходить – я покалічений, а він на волі, – обурюється Сергій Стельмах. – Доки справу тепер футболитимуть з одної інстанції до іншої, 2 роки мине і сусід взагалі гулятиме.

Вирок скасувати. Чекають іншого суду

Потерпілий і прокурор подали апеляційні скарги. В ухвалі Апеляції від 1 жовтня йдеться – вирок 1 інстанції скасувати та призначити новий розгляд. З іншим складом суддів.

Нехай просто відповість за законом за все, що зі мною зробив, – переконує пан Сергій. – Я хочу справедливого і законного суду. А не «рішал». Бо щось на те виглядає. Та й натякнули нам, що в суді працює його родич.

Чоловік, якого звинувачують у побитті, на контакт з журналістами не йде. Ми телефонували до нього протягом 3 днів, аби вислухати і його позицію. Писали смс, де пояснювали, чому його турбуємо. У відповідь – повне ігнорування. Намагались зв’язатись з ним і за допомогою голови сільради. У відповідь почули: «Я його попередив, що ви телефонуватимете. Примусити спілкуватись з вами не можу». Що ж, це його право.

Чи була бійка – не знають. Більше скарг не було

Голова Зарубинської сільради Ярослав Шморгай та дільничний міліціонер Михайло Ригайло щодо побиття небагатослівні.

Я жодного з них не захищаю, вони обоє – мої односельці, – каже Ярослав Шморгай. – Було побиття чи ні – не можу сказати, бо на власні очі не бачив. Сусіди кажуть, що такого не було. У цьому будинку живе 6 сімей. Щодо Стельмахів… Вони, відколи переїхали, вже мали дрібні непорозуміння і з іншими людьми. Я, як сільський голова, хочу, щоб був спокій.

Голова сільради все ж припускає, що побиття було. І одразу зауважив, що, ймовірно, у цьому є частка провини самого потерпілого чоловіка.

Сільський дільничний теж каже, що стверджувати, чи було побиття, не може. Бо не бачив всього на власні очі. Каже, наступного дня потерпілі написали заяву.

Я туди виїжджав, коли вже написали заяву, – каже Михайло Ригайло. – Ніхто більше на чоловіка, якого звинуватили у побитті, не скаржився. Що між ними насправді трапилось – сказати не можу.

Однак, дільничний запевнив, що більше не було жодної скарги чи скандалу, в яких були б замішані потерпілий та обвинувачуваний.
Джерело: 20 хвилин

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар