Home Бережанський район

На Тернопільщині батьки не можуть поділити дітей

thumb_78840_news_m Батьки трьох дітей після розлучення судяться вже понад 2 роки і не можуть поділити нащадків. У кожного – своя правда та переконання, що діти мають бути саме з ним. Орган опіки вмиває руки, бо, каже, є законне рішення суду, яке всі мають виконати

Допоможіть повернути мені дітей! – у голосі чоловіка на тому кінці дроту відчай і справді чи не остання надія, що журналісти зможуть зарадити його проблемі. – Жінка психічнохвора, і діти з нею в небезпеці. Ні суди, ні в прокуратурі, ні органи опіки цього ніби не бачать. І не чують принаймні двох старших, які щораз і заяви пишуть, і кажуть, що хочуть жити зі мною. Вони просто не хочуть цього бачити! Я думаю, їм всім платять. І через це я безсилий.

Звинувачення звучали надто серйозно, тому невдовзі Іван Федчишин вже був у редакції. У сумці – сотні аркушів документів різного ґатунку.

Як з’ясувалось, у родини Федчишиних було четверо дітей – троє доньок та середульший син. Одна з дівчаток померла через хворобу. Після розлучення саме діти стали заручниками розбірок, в т.ч. і судових, між колишнім подружжям.

Клопотання відхиляють

У колишньої дружини спадкова хвороба (з етичних міркувань ми її не називаємо – прим. ред.). Коли одружувався, не знав про це. Серед проявів – психічні розлади. У мене є інформація, що вона стоїть на обліку у Львівському інституті генетики, – розповів у редакції Іван Федчишин. – Звертався туди – мені відмовляють, бо я колишній чоловік. Скільки разів у судах різних інстанцій я подавав клопотання і просив суд чи прокуратуру взяти про це відомості, аби довести, що їй не можна віддавати дітей. Весь час відхиляють.

Чоловік розповів, що родина проживала у його матері. Коли після розлучення почались судові розбірки, троє дітей проживали з ним, а вже колишня дружина переїхала до іншого села Бережанського району.

Екс-дружина не раз оберталась і їхала з дому, – пригадує пан Іван. – Де вона була – хто зна. Останній раз залишила дітей на місяць. Хоча молодшій доньці тоді було два рочки. Після того поїхала до Польщі, хоча я непогано заробляв. Бо періодично був на заробітках.

На початку лютого 2013 р на подвір’я приїхали представники служби опіки з міліцією. Казали, пригадує чоловік, що він «чинив насильство» і ніби бив дружину.

Рік не ходить до школи

Я тоді питав – де докази, свідки, документи про побої – їх не було, але суд засудив мене, як домашнього тирана і присудив 50 грн штрафу, – пригадує пан Іван.

Розлучили подружжя у квітні. Пан Федчишин стверджує – відтоді мама не з’являлась до дітей. Невдовзі у суді вже була материна заява щодо опіки над дітьми.

В липні ми зі старшою донькою поїхали подавати документи до училища, – пригадує пан Федчишин. – Колишня дружина, знаючи, що мене немає дома, увірвалась до хати зі своїми сестрами, побили мою маму і викрали молодшу доньку. Син утік через вікно.

Пан Іван програв суди усіх інстанцій. Його позбавили батьківських прав і опікуватись дітьми має мама. Однак, з нею живе тільки молодша донька. Старші, стверджують, що хочуть залишитись з батьком. Ми на власні очі бачили заяву, яку написав 13-річний Миколка. Вже кілька разів за хлопцем приїжджали судові виконавці, однак того дома не заставали. Микола від 1 вересня 2014 р. не відвідує школу. Бо, як стверджує батько – боїться, що мама приїде і його забере.

Буду боротись, доки живу

У Оксани Федчишин, матері трьох дітей, своя правда.

Я буду боротись за дітей, поки живу, – у голосі жінки на тому кінці дроту рішучість чергувалась з відчаєм. – Я сама сирота. Мене нема кому захистити. Але я не здамся.

Каже, на колишнього чоловіка, який знущався з неї і нерідко бив, не мав ніхто управи. Так триває й досі: хоча закон на її боці і всі рішення суду були на користь того, що виховувати дітей має мама, старших дітей забрати не може.

Він ховає сина, – стверджує пані Оксана. – Дитина до школи не ходить вже майже рік. Я дзвонила на гарчу лінію до Міністерства освіти. Обіцяли посприяти. Результату нема досі. Хоча Миколка вчився на «11» і «12».

Всі звинувачення колишнього чоловіка, що мати била дітей, жінка спростовує. Каже, були в неї і зі служби опіки,і  психолог. Підтвердили – молодша донька гарно розвивається і навіть цитує довжелезні вірші та рахує до 20.

Моє життя – як пекло, – гірко зітхає пані Оксана. – Я щодня як не в міліцію, то ще кудись їжджу. Звинувачення, що я хвора – абсурдні. Цьому були б докази, а їх немає. А от у старшої доньки справді проблеми зі здоров’ям. І її потрібно лікувати. А я цього зробити не можу, бо не маю доступу до доньки.

Вигнав взимку на мороз

Ярослав Мисак, голова сільради с. Лапшин, де проживала родина, стверджує – тато пив, бив дружину і не раз виганяв її.

Років 7-8 тому сусіди дзвонили – із сокирою бігав за Оксаною, – пригадує Ярослав Мисак. – Я поїхав туди. Говорив з ним. Він втихомирився, пустив її до хати. Оксана з голими ногами в гумаках була на дворі у 20 градусний мороз.

У хаті постійно скандалили. Частими гостями там були і директор школи, і комісії у справах дітей. Сільський голова каже, що чималу роль у розбірках зіграла свекруха, яка не могла вжитись з невісткою. А тепер головне передати школяра мамі. Скільки вже було перевірок – бачив хлопця єдиний раз.

Джерело: 20 хвилин

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар