Соціальні ініціативи Марійського духовного центру

Щороку велика кількість прочан прибуває на Тернопільщину, аби поклонитися подільській святині. Колись, давним-давно, втомлений, зморений голодом і важкою дорогою чернець, що був чудом врятований від сліпої люті загарбників, знесилений впав на дорозі і заснув. У сні йому явилася Божа Мати із ангелами і показала чудову місцину – тиху, затишну, із розкішною природою. Від сну чернець раптово прокинувся – зірвався, і його очам відкрилася прекрасна долина із лісом та струмочком іскристої води. Згодом на місці дива було споруджено капличку з іконою Святої Марії. До неї почали приходити люди і селитися довкола. Так виросла Зарваниця. Сьогодні, багато-багато років опісля події, у самому селі знаходиться розбудований величавий Марійський духовний центр із прекрасним собором, а поблизу села простягаються землі фермерського господарства «Зарваниця-Агро». Ідея його створення належить отцю Володимиру Фірману. Саме з ним я мала приємність поспілкуватися.
– Отче, поділіться з нашими читачами, як же виникла ідея створити фермерське господарство? Що до цього спонукало?

– Землі Західного регіону були і є сільськогосподарськими. Маємо тут родючі чорноземи і сприятливий для землеробства клімат. Церква, яка найперше проповідує Боже Слово людям, рівно є на рівні соціальному бажає втілювати в життя заповіді любові до Бога та до ближнього, які в конкретний спосіб реалізуються через допомогу слабшим, підтримку потребуючим, через взаємодопомогу. З огляду на цю мету в 2006 році у цій місцевості було створено фермерське господарство «Зарваниця-Агро». Його засновником є Марійський духовний центр «Зарваниця». Господарство існує для того, щоб люди, які тут мешкають, мали роботу і могли забезпечувати матеріально свої сім’ї. Власне, при його створенні ми ставили перед собою ціль, згідно якої люди, що тут проживають, мали можливість працювати і за це одержувати належну заробітню плату, як то говорять, на місцях: аби населення не виїжджало закордон шукати заробітку, щоб селяни не переселялися до міста і не покидали рідне село.
– «Зарваниця-Агро» – не звичайне підприємство, а підприємство соціального типу. Поясніть, будь ласка, як це розуміти?

– Соціальний тип підприємництва спрямований на інновативну, суттєву та позитивну зміну у суспільстві. Головною метою підприємців є, в першу чергу, збільшення соціального капіталу, а у випадку «Зарваниця-Агро» – усунення дефіциту робочих місць на селі. Про цю проблему я вже згадував. Загалом, в Україні активнішою стає діяльність соціальних підприємств. Ключовим у таких підприємствах є отримання прибутку для реалізації певних соціальних цілей: боротьби з бідністю, забезпеченням робочих місць та надання освіти. Це є благородна мета, тому збільшення кількості підприємств такого типу нас дуже тішить.

– Яка площа орендованих угідь «Завраниця-Агро»?

– Господарство має 1149 га землі. У структурі посівів є різні культури: зернові та зернобобові – 380 га (озима пшениця – 232 га, озимий ячмінь – 56 га, ярий ячмінь, ріпак), ярі зернобобові та зернові культури займають 665 га (в тому числі і кукурудза – 537 га), гречка – 12 га, олійні (ріпак озимий – 92 га). Урожайність хороша: пшениця озима – 52 ц з га, озимий ячмінь – 44 ц, ярий ячмінь – 33ц, овес – 28 ц, озимий ріпак – 25 ц, кукурудза на зерно – 78 ц.
– Розкажіть про ферму. З чого починали? Чи маєте ВРХ?
– Ферму починали фактично з нуля. Прийшлось докласти зусиль, аби привести до ладу приміщення для худоби, а також для того, щоб віднайти і закупити чисту породу. Маємо ВРХ, серед якої є й представники екзотичного виду – угорської сірої корови. Такі тварини є напівдикі і в Україні їх розводять лише у трьох місцях: на території ферми в селі Великі Ремети (Закарпатська обл.), у Мамаєвій Слободі та у фермерському господарстві «Зарваниця-Агро». Хочу сказати, що порода дійсно унікальна – ці корови невибагливі у харчуванні, в них не виникає проблем при отеленні, мають імунітет проти більшості хвороб, що характерні для інших порід, а живуть вони по 25-30 років. Бики досягають ваги 800-900 кг, а корови – 500-600 кг. «Сірих» легко впізнати через довгі та загнуті роги. Мають ніжне м’ясо, яке використовують у цілях дитячого харчування.
– З ким ще співпрацює господарство? Можливо, користується якимось пільгами?
– Господарство співпрацює на партнерських відносинах не з однією компанією (це стосується закупівлі насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин). В 2006-2008 роках діяла програма відшкодування коштів купівлі першого трактора, комбайна і автомобіля – 30 % від вартості держава покрила і компенсувала відсоток по кредиту. Асоціація фермерів надала кількаразовий кредит, теж без відсотків.
– Сьогодні мене приємно вразила розмова із дівчатами – ученицями Зарваницького ліцею. Вони розповідали, що вивчають філософію, мають бесіди та конференції з отцем Зіновієм, спільну молитву. Яке відношення школа має до Марійського духовного центру?
– Це є школа третього ступеня. В ній навчаються лише дівчатка, які отримують окрім загальношкільних предметів ще й відвідне християнське виховання. Приміщення, де проходять заняття, належать Марійському духовному центру. Саме він здійснює допомогу в проведенні ремонту, харчуванні учениць, забезпечує їх місцем для проживання. Хочу сказати, що дівчата ходять на молитву не з примусу, та й у школі можуть навчатись діти незалежно від конфесійної приналежності. Сьогодні заклад налічує 34 учениці. В планах – розбудова приміщень для проживання та навчання, а також плануємо зробити відповідну бібліотеку.
– Це не єдиний навчальний заклад, який одержує від центру допомогу?
– Так, Ви праві. В селі Вишнівчик в дитячому садочку ми поміняли всі вікна, в селі Гниловоди зробили реконструкцію шкільної їдальні, змінили повністю дах, плитку, вікна, двері, підвели туди воду. Зробили шкільну вбиральню. Крім того у Марійському духовному центрі у Зарваниці ми проводимо літні дитячі табори для дітей, батьки яких у зв’язку з тяжким економічним становищем виїхали на заробітки в Італію, Грецію, Іспанію, Португалію та інші країни. Діти залишаються під опікою стареньких бабусь, дідусів, а часом і сусідів. Деякі з них, перебуваючи без батьківського догляду, попадають під злий вплив. Тому Церква старається простягнути руку до тих дітей. Вони тут проживають, харчуються, мають медичний догляд, а найголовніше навчаються молитви, читання Божого Слова, спілкування один з одним, отримують основи духовного життя.
– Тепер я на практиці бачу, що таке соціальне підприємництво! Ви дієте у різних напрямках і це є позитивно та приносить користь сільському населенню, адже воно одержує місце праці і добрі умови для неї та навчання своїх дітей.
– Я розповів ще не про всі починання. (Сміється, а я – приємно дивуюся такій ініціативності). В селі Гниловоди ми орендуємо близько 500 га землі, але людям з цього населеного пункту важко добиратися на працю до Зарваниці (відстань 7 км в одну сторону), тому ми вирішили побудувати тут пекарню, щоб створити певні робочі місця. Оскільки хліб у селі дорогий (далеко приходиться його везти), то ми можемо пропонувати на нього ще й низькі ціни, а це є плюс для місцевих жителів. Думаємо, що би то ще зробити: можливо, маленьку сироварню чи малу перепелину ферму. Ось в селі Соколів будуємо мініГЕС. Маємо також цех мінеральної води.
– Велику роботу зроблено, багато зусиль і праці вкладено у виробництво. Як Вам вдається про стільки всього робити? Ви знайшли час і бажання для того, аби по спілкуватися зі мною. Мушу сказати, що мені дуже приємний цей факт.
– Знаєте, ми всі тут як одна дружня родина. Немає такого, щоб кожен був сам за себе – кожен за всіх. Саме такий настрій у колективі і сприяє вдалому веденню справи. Господарство пишається своїми робітниками: професійним агрономом – Вітів Володимиром Васильовичем, трактористами Дячуком Володимиром Максимовичем, Назаровцем Василем Федоровичем і багатьма іншими. Коли до мене звертаються за порадою, то я тільки тішуся, що люди бажають покращити свої знання та набути практичні навики у праці. Дійсно, праця – від Бога, і коли вона цікава людині, то це прекрасно.
Ввечері я поверталася із Зарваниці доволі пізно, але втома якось не відчувалася. Знайомство з отцем Володимиром та й з робітниками і робітницями «Зарваниця-Агро» дивним чином підзарядили мене наснагою до роботи, до руху вперед, до реалізації ідей, які часто за браком часу чи натхнення люди звикли відкладати у довгий ящик, як то кажуть. Зараз мені найбільше хочеться, аби наші читачі теж перейняли частинку мого піднесеного настрою і зробили щось безкорисливе на радість ближньому, адже це так просто…

Джерело: На Валовій