Home Скандал

Манна з неба, та не туди, де треба, або Чому в Чорткові не працює музей?

007У 2011 році на Чортківський комунальний краєзнавчий музей звалилося велике щастя — 74 тисячі австралійських доларів, або 598 тисяч гривень за тодішнім курсом. Дехто розгубився від щастя, дехто зблід від заздрощів, а в декого засвербіли руки — і почалося… Донині на чортківському музеї висить табличка «Ремонт». Коли він закінчиться — поки невідомо.

Гроші чи кримінал

Директор музею, відомий краєзнавець Яромир Чорпіта розповів, що понад 20 років листувався із мешканцем Австралії Данилом Горожанським. У 2011 році Яромирові Івановичу написала опікунка пана Данила. Повідомила, що той помер і заповів чортківському музею 74 тисячі доларів. Директор повважав за потрібне поставити до відома начальника відділу культури райдержадміністрації Галину Чайківську, адже ощасливлений заклад перебував у підпорядкуванні цього відділу.

Спершу музейники думали створити громадську раду, яка контролювала б витрати цих коштів. Радилися, телефонували навіть до Києва, але ніхто не міг нічого путнього порадити, бо чи не вперше в Україні манна небесна впала на музей. Однак тодішній голова райдержадміністрації Ярослав Стець і Галина Чайківська порадили перерахувати суму на спеціальний рахунок музею в казначействі. Яромир Іванович запевняє, що на нього чинили тиск, навіть лякали криміналом. Узяли, мовляв, за горло і возили, як гестапо.

Певна річ, шанованому науковцеві та ще й у такому поважному віці не хотілося плямувати свою репутацію криміналом. Тож Чорпіта не витримав тиску. Гроші опинилися в казначействі, а їхнім розпорядником стала місцева влада.

— Того ж року ми закупили вікна, двері, — пригадує науковий співробітник музею Ольга Чорпіта. — А восени прийшли бригади і почали дивитися, що до чого. Передусім робили заміну електропроводки. Працювали дві бригади електриків, дві — майстрів і один чоловік робив сходовий майданчик. Одна бригада хлопців, не одержавши плати, поїхала на будову до Києва. А недавно до нас приходив хлопчина, котрий уже рік не може дочекатися заробленого. Його тато загинув на заробітках, мамі потрібна операція, а грошей вибити не може.

Горе-ремонт триває майже три роки. Одна бригада стелила ламінат в одному залі, друга — в іншому. Хоча фахівці кажуть, що 245 квадратів приміщення дві бригади могли б відремонтувати за три місяці.

До ремонту в музеї було понад 12 тисяч експонатів, але не всі його пережили. Скільки втрачено — дасться чути згодом, коли все втрясеться. Люди порозбирали стенди, бо ж обіцялося все оновити. Досі на смітнику, між будівельним мотлохом, лежать оригінали старих світлин і… синьо-жовтий фанерний прапор. А чого було дріб’язкувати? Грошей — валом. І на прапор новий мусило вистачити…

Але ж ні. Освоїли з манни небесної майже 400 тисяч гривень, а 200 десь застрягли. З них 34 тисячі — борги, тож фактично на завершення ремонту залишається близько 170 тисяч. Але із січня цього року їхній розпорядник змінився. У зв’язку з тим, що Чортків став містом обласного підпорядкування, музей перейшов із-під крила районного відділу культури, туризму, національностей та релігії у підпорядкування міського. Новий начальник Володимир Довгань, оцінивши обсяг виконаних ремонтних робіт у музеї та їхню вартість, засумнівався, чи насправді одне відповідає другому. Директор музею звернувся в прокуратуру, вона доручила міліції провести перевірку. Міліція жодних порушень не виявила — і Володимир Атанасійович вдав, що заспокоївся. Він готовий завершити ремонт. Гарантує: щойно відділ культури отримає гроші, через місяць музей працюватиме.

Щодо купи будівельного сміття, то за його вивіз, якщо вірити акту, проплачено майже 3,5 тисячі гривень.

— Я готовий хоч нині прислати за ним машину, — каже Володимир Атанасійович, — але не буду цього робити з принципу.

Джерело: Вільне  життя Плюс

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter

Loading...

Без коментарів

Залишити коментар